У реченні Все зрушене, поруйноване, розлюблене в той час, коли до нього торкались чужинці, - тепер мовби одразу стало знов на своє місце (О.Гончар) означення не відокремлюється, тому що:

Азоту характеру хору розуму гепатиту Криму Ивана  оркестру Киеву префиксу загону плацдарму краю завода Донецьку грому Уругваю Ливану грюкиту каменя простору грама мармура водню деканату видминку страху трикутника банка прогресу термину Батуму Запорижжя Ямайку болю Алжиру факультету деканату Холодного яру долара апарату никеля гипса ривку облику четверу заробитку тиждню прибутку колективу радиусу моста листопаду . правило говорит о том что применяется окончание-а(-я) тогда когда мы можем потрогать(почувствовать) предмет , вещь .

Одного разу, навесні, у нашому місті проводили суботник. Люди домовились зустрітися вранці в нашому парку та посадити маленькі дерева, щоб озеленити наше місто. Ми пішли з татом, і взяли із собою маленький прутик з кількома гілочками, дбайливо огорнувши коріння вологою мішковиною. Ми вибрали місце у парку, взяли лопати і викопали глибоку ямку. Я обережно посадив саджанець у викопану яму, а батько дбайливо засипав землею його корені. Потім ми полили наше деревце. Через місяць на нашому садженці з’явились перші бруньки, а потім - маленькі листочки. Це була липа. Ось так я посадив перше у своєму житті дерево.