У, В) росах (в, у) громах (у,в) з(и,е)лених буйнощах л(е,и)вад народився ранок. (В/У)весь край світився могутніми соняшниками що розв(е,и)рталися своїми тугими коронами для цвіту. Їхнє вбра(н,нн)я було густим пишним. Жовто/гаряче пряд(и,е)во на тлі темно/зеленого лис(тт,т)я вб(е,и)рало очі. З(и,е)мля ніби прагнула виявити най/більшу щедрість порадувати людей усім най/кращим що тільки може їм дати. Яка краса так і рвалося з вуст. Л(и,е)вади вабили яскраво/зеленою прохолодою бл(е,и)щали ставки ро(с,з)кинули пишні шатра верби. Біля ставка біліла калина. Важкі кетяги квітів звисали до самої води змагалися в красі у тихій задумі губили п(и,е)люстки й перешіптувалися з вітром.
У росах, у громах, у зелених буйнощах левад народився ранок. Увесь край світився могутніми соняшниками, що розверталися своїми тугими коронами для цвіту. Їхнє вбрання було густим, пишним. Жовтогаряче прядиво на тлі темно-зеленого листя вбирало очі. Земля ніби прагнула виявити найбільшу щедрість - порадувати людей усім найкращим, що тільки може їм дати. "Яка краса!", - так і рвалося з вуст. Левади вабили яскраво-зеленою прохолодою, блищали ставки, розкинули пишні шатра верби. Біля ставка біліла калина. Важкі кетяги квітів звисали до самої води, змагалися в красі у тихій задумі, губили пелюстки й перешіптувалися з вітром.