У якій власній назві з великої літери треба писати лише перше слово? Б(б)урсацький У(у)звіз Б(б)абин Я(я)р Д(д)он К(к)іхот К(к)абінет М(м)міністрів Питання №2 ? Яку власну назву не треба брати в лапки? священний Коран літак Мрія Шевченків Кобзар опера Тарас Бульба Питання №3 ? В якому варіанті не всі слова є іменниками? підвіконня, спросоння, злість людяність, жіноцтво, льодовик ректорат, генералітет, факультет індуїзм, листя, обійстя Питання №4 ? В якому варіанті всі слова є неістотами? армія, генерал труп, мікроб книга, письменник комар, амеба Питання №5 ? В якому варіанті не всі слова є істотами? вітер, професія лялька, дівчинка небіжчик, собака чоловік, дружина Питання №6 ? В якому варіанті велику літеру вжито правильно в усіх словосполученнях? Софійський собор, республіка Польща комета Галлея, Чумацький Шлях Друга Світова війна, Карпатські гори бог Перун, День Учителя

Є в мене улюблена іграшка. Це тигреня. Його подарувала мені моя подруга на день народження. Тигреня це незвичайне — воно біле! Усе інше, як у справжнього тигреняти, лише шкурка — біла. Носик рожевий із чорними цятками, вуса також білі, а оченята чорні і якісь наче трохи сумні. Мордочка в тигреняти поцяткована чорними плямочками. Вушка зовні чорні, а зсередини — біленькі, настовбурчені — мабуть, тигреня до чогось прислухається. Уся шкурка посмугована чорними смужками — справжній тигр, тільки уссурійський (це так моя мама сказала). Тигренятко прилягло і голову поклало на передню лапку. Воно наче запитує: Чи любитиме мене хто-небудь? Я дуже його люблю! Воно таке м'якеньке і лагідне. Коли вкладаюсь спати, обов'язково беру його до себе. Обніму його, притисну до грудей: "Моє гарненьке, добраніч!" — і навіть поцілую його в рожевий носик. Так разом і засинаємо. Я своє тигренятко ні на що не проміняю. Воно для мене найдорожче. 
перероби про ляльку

Я вважаю, що для чистоти в місті, звичайно, багато робиться. Щоранку на роботу виходять двірники, замітають вулиці, двори, сквери та парки. Потім сміттєвози вивозять відходи з кожного контейнера, з кожного під’їзду. Уявляєте, що було б, якби всього цього не робили? Місто просто потонуло б в опалому листі, пляшках, обгортках, зламаних речах та кухонних очистках!Інша справа, що двірники працюють, а інші городяни додають їм роботи. Невиховані люди кидають сміття де попало, мимо урн. Таких людей, на жаль, багато. От місто і виглядає брудним, засміченим.А от якщо кожна людина перестане жбурляти на асфальт недопалки, кидати на газони порожні упаковки, «ховати» в кущах пластикові пляшки, то в місті стане чисто. Як за помахом чарівної палички! Але так має чинити кожен городянин. Не треба кивати один на одного та говорити: «А чому я? Нехай сусід дбає про чистоту!». Потрібно зробити своїм особистим правилом дотримання чистоти не тільки у себе вдома, але й у місті. Чистота нашого міста залежить від совісті кожного його мешканця.Думаю, якщо кожен городянин буде думати про екологію, то не буде в місті сміття. І не тільки центр міста, а навіть околиці стануть чистими. А також вдасться вирішити й інші проблеми екології міста. Наприклад, поменшає диму із заводських труб і вихлопів автомобілів, що забруднюють повітря в місті. Або отруєних вод від заводів та фабрик, які псують воду в річках та джерельцях нашого міста. Головне – не буди байдужим та зробити те, що в наших силах.