У якому рядку правильно записано відмінкові форми складених числівників
1. Р. в. шестисот п’ятидесяти шести 2. Д. в. восьмистам шестидесятьом семи
3. Ор. в. сьомастами сімдесятьма вісьма
А 1 Б 2 В 3 Г 1, 2 Д 1, 3
31. Позначте рядок, у якому в усіх числівниках відмінюється тільки друга частина
А чотириста, сімдесят, дев’ятсот Б п’ятдесят, вісімдесят, кількадесят В сімсот, шістдесят, двісті
Г дев’яносто, кількасот, п’ятдесят Д сто, кільканадцять, тридцять
32. Усі числівники записані правильно в рядку
А трьомастами шістдесяти восьми, вісьмомадесятьма сорока Б семидесяти чотирьох, тисяча дев’ятий В сьомастами вісімдесятьма дев’ятьома, двадцять восьмий Г чотиристами сімдесятьма, тисяча п’ятдесятьома шістьома Д трьомастами сорока шісти, одинадцятьома
33. Лише друга частина відмінюються в усіх числівниках рядка
А п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят Б чотириста, п’ятсот, чотирнадцять, шістдесят
В п’ятдесят, вісімдесят, вісімдесятий, мільйон Г нуль, один, одинадцять, двадцять
Д вісімдесят, вісімсот, тридцять, двадцять
34. Помилку у відмінюванні кількісних числівників допущено в рядку
А вісімдесяти, вісімдесятьом, вісімдесятьма, на вісімдесятьох Б шести, шістьом, шістьома, на шістьох В восьмисот, восьмистам, восьмистами, восьмистах Г дев’яностам, п’ятисот, п’ятистам, п’ятьомастами Д трьохсот, трьомстам, трьомастами, на трьохстах
35. Помилку у відмінкових формах кількісних числівників допущено в рядку
А шістьомастами, шістдесятьма вісьмома, дев’ятьох, сорока п’ятьом Б семисот восьмидесяти вісьмох, стам двом, семидесяти, п’ятнадцятьох В шістдесяти сімом, ста п’ятдесяти двох, шістнадцятьома, одинадцятьох Г вісьмома, восьмистам дев’яноста дев’ятьом, сімдесяти, п’ятьома
Д трьохсот, трьомстам, трьомастами, на трьохстах
36. Визначте рядок, у якому всі числівники не відмінюються
А половина, дев’яносто, троє Б третина, сорок, перший В чверть, двоє, шість Г півтора, півтори, півтораста Д сто, обоє, двадцятий
37. Правильно поєднано числівники з іменниками в рядку
А два з половиною томів Б два тижня В дві десятих відсотків Г два підручники Д два заручника
38. Установіть відповідність
Відмінок
1 називний
2 родовий
3 давальний
4 орудний
Числівниками
А вісімдесятьох трьох
Б вісімдесятьома трьома
В вісімдесят три
Г вісьмадесятьма трьома
Д вісімдесятьом трьом
2) Вірш належить до філософської лірики, бо основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя.
3) Поет каже, що боротьба - це не тільки певний фізичний процес, але й те, що є зв'язком для багатьох людей, об'єднаних спільною ціллю, яка втілюється в їхньому прагненні відстоювати право на щастя. Тому моральний обов'язок кожного, розвиваючи свої найкращі риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе.
4) Для Шевченка немає нічого ріднішого, аніж його рідна ненька Україна, тому він так ласкаво про неї говорить: "На нашій славній Україні..."
5) Твір пронизаний болісними почуттями смутку, відчаю та розпачу, які відчували молоді хлопці, прощаючись з родиною, адже не знали, чи побачать їх ще хоч раз...
— Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона.
— Я маю написати твір про те, ким я хочу стати.
— Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама.
— Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я.
— Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем?
— Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я.
— Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко.
— Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе?
— Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра.
— І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я.
— Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою.
За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама.
— Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона.
— У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми.
— А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона.
— Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми.
— Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати!
- Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала
матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама.
Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася!