Укажіть правильне твердження. Уточнюючими називають члени речення, які:
А розширюють зміст речення;
Б звужують зміст речення;
В уточнюють або пояснюють зміст головного чи другорядного члена речення;
Г конкретизують зміст сказаного.
2. Укажіть правильне твердження. Відокремлюватися можуть:
А підмет, присудок, обставина; Б додаток, означення, обставина;
В підмет, присудок, означення; Г підмет, додаток, обставина.
3. Яким відокремленим членом речення є виділені в реченні слова?
Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа.
А Відокремлене означення; Б відокремлена уточнююча обставина;
В відокремлений додаток; Г відокремлена прикладка.
4. Укажіть речення, у якому відокремлене означення виражене дієприкметниковим зворотом.
А Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.
Б Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.
В В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.
Г А он старе Монастирище, колись козацькеє село.
5. Укажіть речення з відокремленим додатком.
А Нікого тут нема, крім мене й господині.
Б Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.
В Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.
Г І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.
6. Укажіть речення, у якому відокремлена обставина виражена іменником з прийменником.
А Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника…
Б Незважаючи на вітрець, робилося душно.
В Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.
Г У лісі, опріч мене, є ще хтось.
7. Установіть відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.
1 відокремлений уточнюючий член речення
2 відокремлений додаток
3 відокремлене означення
4 відокремлена обставина
А Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко туману.
Б Лев упав і довго, лежачи, стогнав.
В Тут, під кронами білих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа.
Г Здається, вогнем чудесним сяють зорі з дніпровських круч.
Д Не маю іншого тепла, окрім отчого краю.
8. Установіть відповідність між відокремленими уточнюючими членами речення і синтаксичною роллю, яку вони виконують.
1 уточнюючий підмет
2 уточнюючий присудок
3 уточнююча обставина місця
4 уточнююче означення
А Пірат був звичайний пес, трудяга.
Б Уже багато років, відколи його забрано од матері, ніхто ні про що не питав.
В І тут, в Америці, живу я Україною.
Г Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос.
Д Він, Шептало, кінь особливий, кінь білий.
9. Виконайте синтаксичний розбір речень.
А Матір моя, Марія, читати мене навчила.
Б Кожен птах, свою пісню співаючи, здіймається до небес
Ще вчора сонечко гріло по-літньому. А сьогодні вночі до мого міста непомітно вступила чарівниця-осінь.
У буйні зелені крони дерев, осінь вже де-не-де вплела пасма жовтого листя. Молода берізка опустила додолу довгі коси-віти. А вітер чеше, чеше їх, заспокоюючи красуню. Не сумуй, що незабаром опаде твоє листя.
Прийде весна — і на місці опалого листочка виростуть нові, молоді пагінці.
Ще пишніше розквітне твоя врода.
Кожний новий ранок зустрічає мене по-іншому: то загорне у густий туман, то сипне за комір кілька холодних краплинок осіннього дощу, то збадьорить прозорою прохолодою. А інколи розщедриться ранок і зустріне свіжовимитим сонечком, скісні промені якого заглядають під самі повіки, ніби просять пробачення за своїх сердитих побратимів…
Я люблю осінь за її тихий смуток, що щемом озивається в серці, за важкі кетяги горобини, за срібні нитки бабиного літа, що дарують нам окрайчик літнього тепла, за шерхіт опалого листя, який заспокоює отой щем у серці.
У садочках пахнуть достиглі яблука викохані щедрим літнім сонцем, вони вже не в змозі втриматися на гілці, голосно гупають з віт, проливаючись липким соком у холодну траву.
— “Не сумуй, — каже мені жовта гілка за вікном. — Мине осінь, пройде зима. Пора згасання зміниться порою цвітіння”.
І я не сумую, бо про це мене просила сама Осінь сьогодні вночі. Осінь, що завітала до мого міста.
Золота осінь
Непомітно промайнуло літо, а за ним прийшла злотокоса осінь. Коротшими стали дні. Рано – вранці уже прохолодно, а вдень пригріває лагідне сонечко. В осінньому лісі творяться чудеса: листя міняється просто на очах, але не зважаючи на такі чудові барви він стоїть сумний і мовчазний.
Все частіше небо затягують сірі хмари, накрапає маленький дощ. Поля відпочивають від важкої праці. Віддали свій багатий урожай господарям сади. А журавлі відлітають у вирій і про щось тривожно курличуть.