Гетьман пройшовся панською світлицею. Цей палац козаки захопили кілька годин тому. Натерта до блиску підлога сковувала ходу гетьмана. Вікна було запнуто важкими портьєрами, тому в кімнаті стояли сутінки. Після довгої їзди хотілося впасти на прикрашену химерними птахами отоманку й бодай хвилину спочити. Або ж опуститися в глибокий фотель і посидіти хвилину-другу.
Гетьман підійшов до вікна, відсунув завіску. Яскравий жмут світла перерізав кімнату навпіл, блискітками заграв на підлозі. Блискітки були різнокольорові, що високі вікна було прикрашено вітражами.
З передпокою долинув жіночий плач і гомін суперечки. Відчинивши важкі двері, зазирнув джура. Тут молодиця до гетьмана проситься. Дружина панського наглядача, отого, що людей тяжко мучив. Суд над тим виродком вже призначено… Просить на чоловіка зглянутися… Діти в неї…
З невеличкої скриньки на столі гетьман вийняв туго набитий грішми капшук .
- Отут , Петре, гроші… Для неї й дітей. Віддаси. А не можу. Усе суд вирішить
1. Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав!),— а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.
2. А тепер скажу тільки, що навіть така примхлива і не завжди логічна річ, як мода (у цьому випадку йдеться про вбрання), тільки виграє від зіткнення із здоровим народним смаком.
3. Я бігла на Лису гору по крутій, білій - аж світилася - стежині, щоб не запізнитися.
4. Є люди на землі (а то не варто й жити), що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукать.
5. Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі - умер на панщині.
6. Полювання, як ви потім побачите, вимагає чимало часу.
Объяснение:
У панській світлиці
Гетьман пройшовся панською світлицею. Цей палац козаки захопили кілька годин тому. Натерта до блиску підлога сковувала ходу гетьмана. Вікна було запнуто важкими портьєрами, тому в кімнаті стояли сутінки. Після довгої їзди хотілося впасти на прикрашену химерними птахами отоманку й бодай хвилину спочити. Або ж опуститися в глибокий фотель і посидіти хвилину-другу.
Гетьман підійшов до вікна, відсунув завіску. Яскравий жмут світла перерізав кімнату навпіл, блискітками заграв на підлозі. Блискітки були різнокольорові, що високі вікна було прикрашено вітражами.
З передпокою долинув жіночий плач і гомін суперечки. Відчинивши важкі двері, зазирнув джура. Тут молодиця до гетьмана проситься. Дружина панського наглядача, отого, що людей тяжко мучив. Суд над тим виродком вже призначено… Просить на чоловіка зглянутися… Діти в неї…
З невеличкої скриньки на столі гетьман вийняв туго набитий грішми капшук .
- Отут , Петре, гроші… Для неї й дітей. Віддаси. А не можу. Усе суд вирішить
1. Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав!),— а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.
2. А тепер скажу тільки, що навіть така примхлива і не завжди логічна річ, як мода (у цьому випадку йдеться про вбрання), тільки виграє від зіткнення із здоровим народним смаком.
3. Я бігла на Лису гору по крутій, білій - аж світилася - стежині, щоб не запізнитися.
4. Є люди на землі (а то не варто й жити), що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукать.
5. Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі - умер на панщині.
6. Полювання, як ви потім побачите, вимагає чимало часу.