укажіт речення в якому вилине слово є підметома)любити красу своєї мови б)небійтися заглядати в словнк в)в небі яснім над водою нам рідна мова мерехтить г)як паростЬ видноградної лози пекайти мову

І.

1. Від шахт донецьких і до хвиль Дунаю співаєш ти, мій рідний краю.

2. Вже не вперше з Запорозької Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч поневоленим братам.

3. Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв.

4. Гігантські мечі прожекторів метушливо сікли хмари.

5.  Із воїнами йшов поет, незримий, проти фашистських танків і гармат.

6. За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним велетенським м’ячем викочувалося сонце.

7. Птаство веселе примовкло.

8. Скільки краси в товаристві, в любові людини до людини!

II.

1. Природа – вічне джерело людської творчості, людського мислення.

2. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря.

3. Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель.

4. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє останнє багатство.

5. Підкотила штанці дітвора, паперові пливуть кораблики до сусідського лиш двора.

6. Гули бджоли, щебетало птаство.

7. Студентське плем’я – молоде, задьористе, гаряче – штурмує фортеці знань.  

8. Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається.

Улітку 1910 року Коцюбинський повертався з Капрі, де він жив разом із Горьким. Жандармерія дістала суворий наказ якнайпильніше перевірити речі М. Коцюбинського. Прикордонні чиновники брутально рилися в його валізі. На запитання: «А зброя у вас є?»— Михайло Михайлович відповів: «Так, є». Від несподіванки запанувала тиша. Потім зчинилася метушня: «Де зброя, де?»

На довгій паузі М. Коцюбинський з лукавою посмішкою показав на олівець, що виглядав з кишені його піджака, і сказав: «Ось моя зброя».

(З кн. «Цікаві бувальщини», зібр. й упоряд. І. Артемчук, Г. Григор’єв, —Дніпро – К., 1974)

Объяснение: