Укажіть речення із сполучниковим сурядним, підрядним та безсполучниковим зв'язком !

1)Золота порохівниця місяця порошила трави голубим пилом і здавалося козакові що в степу іржуть чиїсь коні і вже не рокотання бандур чути звідти а ледве вловимий передзвін шабель і не сиділося старому до бою кликало серце

2)Коли ти поважаєш інших то тобі завжди до всі поважатимуть тебе.

3)Пісня в нашій народній поезії стоїть на першому місці і багатством мотивів і красою форми й глибиною змісту це не дивно коли зважити що таке пісня для українця

4)Майже тиждень Іван у дорозі а йому все здавалося що від'їхав від дому недалеко

У квартирі на 5 поверсі, жила Ніна Степанівна - мудра жінка літнього віку. Онук прийшов до своєї бабусі після уроків. Уроків було чимало, тому Андрійко зголоднів.

-Бабусю, привіт! Як у тебе справи?

-О, Андрійчику, привіт. Все чудово. Читаю нову книжку, - говорила бабуся -,ти напевно зголоднів, іди поїж, на столі обід.

-Дякую бабусю.

Тим часом, бабуся сиділа  і читала свою улюблену книгу "Майстер і Маргарита". Ця книжка так захоплювала Ніну Степанівну,що вона зачитувалася. Одного разу Ніна Степанівна читаючи, повернулася до телевізора, подивилася новини і десь поклала свої окуляри, що вона загубила їх. Вона звернулася до Андрійка.

-Андрійко,ходи сюди

-Так бабусю

-Онуче, до знайти мені мої окуляри, а то я дуже хочу прочитати книжку,-казала бабуся,-перелазила усю хату і ніде не найшла..

-Добре,зараз почнемо.

Андрійко почав шукати очки. Він був справжній професіональним пошуковцем. Через 30 хвилин пошуків, окуляри знайшлися - у шафі.

-Бабусю,ось твої окуляри - у шафі!

-Любчику,дякую тобі!

Після цього, бабуся з онуком, дочитували книгу "Майстер і Маргарита", яка закінчилася вічним покоєм Майстра і Маргарити. 

Відповідь:

10. Повертаючись додому, пішов дощ.

Провівши аналіз ґрунту, зроблено висновок: більше його поливати.

11. Солодкі пахощі акацій, настояних на сонці, пливуть у повітрі злегка ,

паморочать голову й викликають у душі трепетний смуток.

У гущавині ,що заплела круті київські прибережні схили, не вгаваючи

співають ,заливаючись солодким щебетом, солов'ї.

Заходить блакитна ніч ясними мерехтливими зорями, гаптуючи

небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах.

Пояснення: 10.  краще сказати розпочався; якісь ці речення такі неповноцінні, я б взагалі їх перебудував.