На мою думку, щастя це те,без чого ми не можемо повноцінно жити,звичайно,після здоров'я.Щастя,мабуть,можливість бачити своїх близьких друзів та рідню здоровими,щасливими, усміхненими. Щастя-робити добро, усмішки людей. Щоразу коли ти бачиш,що можеш до не йти осторонь ,зупинись і зроби добру справу. Повір, тобі стане набагато краще,тепло на серці та в душі. Щастя- це коли ти маєш можливість жити повноцінно,кохати,та роблячи комусь добро,відчуваєш його сам.
Серед «Пам’яток української мови»: актові документи і грамоти, художня література, публіцистична література, полемічна література, наукова література та ін. Кожне видання, як правило, супроводжується вступним археографічними і лінгвістичними дослідженнями. Подаються словнички давніх і малозрозумілих лексем, списки скорочень, література, покажчики власних і географічних назв, ілюстрації. Рукописні тексти публікуються у транслітерації, друковані — факсимільне[4].
У 2015 році вийшло перше у вітчизняній медієвістиці найповніше зібрання пам’яток української мови найдавнішого періоду (Х–ХІІІ ст.) — "Хрестоматія з історії української мови Х–ХІІІ ст.", яке підготував В. В. Німчук в НАН України[5].
Що таке щастя?
На мою думку, щастя це те,без чого ми не можемо повноцінно жити,звичайно,після здоров'я.Щастя,мабуть,можливість бачити своїх близьких друзів та рідню здоровими,щасливими, усміхненими. Щастя-робити добро, усмішки людей. Щоразу коли ти бачиш,що можеш до не йти осторонь ,зупинись і зроби добру справу. Повір, тобі стане набагато краще,тепло на серці та в душі. Щастя- це коли ти маєш можливість жити повноцінно,кохати,та роблячи комусь добро,відчуваєш його сам.
Робіть добро і ви відчуєте,як це приємно!
Серед «Пам’яток української мови»: актові документи і грамоти, художня література, публіцистична література, полемічна література, наукова література та ін. Кожне видання, як правило, супроводжується вступним археографічними і лінгвістичними дослідженнями. Подаються словнички давніх і малозрозумілих лексем, списки скорочень, література, покажчики власних і географічних назв, ілюстрації. Рукописні тексти публікуються у транслітерації, друковані — факсимільне[4].
У 2015 році вийшло перше у вітчизняній медієвістиці найповніше зібрання пам’яток української мови найдавнішого періоду (Х–ХІІІ ст.) — "Хрестоматія з історії української мови Х–ХІІІ ст.", яке підготував В. В. Німчук в НАН України[5].