Крім того, весь нью-йорк заповнений театральними , офіційно розділеними на групи: "бродвейські", "позабродвейські", " позапозабродвейські ". критерій розподілу — не територіальне розташування, а кількість місць. сьогодні поступово всі театри намагаються переміститися на таймс-сквер. глядачі збираються тут ближче до восьмої години вечора — часу початку вистав. у кожному театрі аншлаг — нормальне явище, хоча ціни на квитки коливаються в межах ста доларів. мало хто з туристів наважиться відвідати гарлем: у нью-йорку кожен знає, що чекає тут на чужинця. сьогодні навіть важко повірити, що до кінця xix ст. територія сучасного "чорного гетто" була центром релігійного та академічного життя: тут розташувався головний університет міста (колумбійський) та виріс величезний кафедральний собор святого іоанна — найбільша у світі готична церква. така історія міста, яке я мрію колись у майбутньому відвідати. сподіваюсь, що ця подорож буде незабутньою.
На мою думку, інтелектуальна праця варата поваги більше, бо не просто так нам усім знайом цей вислів: "Сила є, розуму не потрібно". Щоб працювати інтелектуально, людина повина багато чого знати та мати певні навички. Щоб працювати фізично, не потрібно майже нічого, не потрібно мислити, як і що зробити. Звісно ж, "усі професії потрібні, усі професіїї важливі", але особисто у мене більш поваги виникає до людей інтелектуального труда. Бо, наприклад, як важко бути лікарем? Як важко спочатку добре вивчитися, а потім ще й лікувати інших людей? Або як важко бути вчителем, коли потрібно добре знати не тільки свій предмет, а ще й дитячу психологію.. Усі ми різні і маємо різні можливості, але кожен повинен прагнути кращого та розвиватися якомога більше.
