Укажіть складнопідрядне речення з кількома підрядними. 1.Крім цмину піскового на Україні, ще поширені цмин щитоносний, який
зростає На приморських пісках Азовського та Чорного морів, і цмин
запашний.

2. Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди
податися.

3.Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в холодній Балці,
засмутило зовсім чумацькі серця.

4.Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса
по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися
за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега.​

Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. З собою обов’язково беру фотокамеру. Сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку.
Напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. А ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. М’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.

Зимовий ранок надзвичайно красивий, особливо в гарну погоду. З самого ранку, як правило, дерева вкриті інеєм. Мов зачаровані, вони стоять в сріблі. Але як тільки починає підніматися сонце, то все змінюється. Дерева вже усипані мільйонами різнобарвних діамантів, які так і іскряться.

Взимку вранці на багато прохолодніше, мороз ще тримається. Ідеш по вулиці, і сніг під ногами скрипить. На небі ще горять зірки. Сонце вже починає підніматися, але на небосхилі, як і раніше висить застиглий місяць. Здається, що йому так холодно, що він з місця не може зрушитися. Але тут йому на до приходить сонце, яке зігріває його своїми променями і він починає поступово опускатися за горизонт.

Сонце осяває своїми променями обрій, забарвлюючи його в холодний рожевий колір. Зимове ранкове небо не так красиве як влітку, тут немає хмар і зовсім мало фарб.

Чим вище піднімається сонце, тим тепліше стає. Воно немов руйнує зимові чари Снігової королеви, яка навела за ніч порядок у своєму царстві.

На небі поступово тануть зірки, але ввечері, як тільки почне заходить сонце, вони знову заіскряться холодним світлом.

Зимовий ранок надзвичайно тихий, здається, що ніхто не хоче порушувати цю ідилію, але от приходить новий день і життя знову кипить.