Укажіть складнопідрядне речення з кількома підрядними. Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега.
Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди податися.
Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в Холодній Балці, засмутило зовсім чумацькі серця.
1.Визорилось небо,поля потонули в імлі,у синіх смереках.
2.Місяць на небі,зіроньки сяють,тихо по морю човен пливе.
3.Пригріло сонечко,обсохла земля,потягло орача в поле.
4.Настало літо,й настали жнива.
5.Літо дбає-зима поїдає.
6.Стихла пісня-тихо стало над степом.
7.Добре бідному:в нього від багатства голова не болить.
8.Піднімаються грози на тлі вечорів,у тих грозах серця позливались громами.
9.У прибережних вербах щебече птастство.зелений комиш стоїть нерухомою лавою.
10.У пробуджену ниву лягають зернини,в своє лоно приймає їх тепла рілля..
Чому потрібно знати звичаї свого народу?
Наш народ був дуже мудрим. Свої знання люди виливали у традиції та звичаї, намагаючись у такий іб поділитися ними із нащадками. Традиції - це духовна спадщина нашого народу, яку ми маємо цінувати та поважати. Але для чого нам потрібно знати звичаї?
Звичаї повчають, надихають та об'єднують людей у єдине ціле. Спільні обряди роблять із нас колектив. Згадаймо, як приємно йти на Великдень, вітаючись зі знайомими та сусідами: "Христос Воскрес". Всі радісні, усміхнені. Традиції обґрунтовують стосунки між людьми, цінність духовної культури окремої особистості і народу взагалі. Тому ми маємо їх цінувати.