Укажи речення, в якому є вставлена конструкція. * Август поснідав дрібною рибою (дрібна риба ться наскрізь і через те смачна), вологим сиром і сів у важке дерев’яне крісло. За кожну таку листівку його могли, без сумніву, повісити, як і тих партизанів. В усіх морях та океанах нашої планети водяться морські істоти, що називаються морськими зіркам�. Блиснула поміж його долонями запальничка, чорна голова нахилилася до рук, і зажеврів у темряві вогник цигарки.
1. Складним із різними видами зв’язку є речення:
А) [Вітер підганяв їх на снігових белебнях], але (як тільки вони скочувались у яр), [Сіроманцеві доводилося похекати та попріти].
(сурядним і підрядним)
2. Складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком:
Б) [Мати, (що якраз готувала сніданок), мимоволі задивилась на ранкове світило]: [нічого кращого в світі немає за схід сонця]!
3. Складним із безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком є речення:
Б) [За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами], і [той, (хто тяг воду), довго крутив корбу]: [колодязь був глибокий].
4. Чотири частини має складне речення:
Б) [В темряві подеколи траплялись ягоди], [вони проходили мимо дивною сповільненою ходою], і [їм здавалося], (що вони ступали по дні великої прозорої річки).
5. Правильно розставлено розділові знаки в реченні:
А) Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.
6. Складне речення, побудоване за схемою: [ ], й [ ], ( ).
Б) [Я слухав рідну пісню, рідну мову], й [вона лилась струмком], (у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи).
Детальніше - на -
Объяснение:
Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Увесь німецький феєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого відступу, для дідів, які йшли попереду, ніби не існував зовсім.
— Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше?— стримуючи дрижаки, спитав Троянда двічі.
— Ні, не можу,— одповів Платон. — Одходив уже своє. .. А ось і річка.
Перед нами була тиха широка Десна. Над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.
Сонце давно вже зайшло. Хмара була важка, темно-темно-синя, унизу зовсім чорна. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками.
Риба боялася такої ночі і шугала по висипах на мілині.
— Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. --Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.
Ми розсілися у човні мовчки.
Я сидів у човні близько коло діда Платона, який узяв весло і сильним рухом одштовхнувся од берега.