Якщо б сталося диво і я міг би попросити Тараса Григоровича Шевченка про щось, я б попросив його написати ще поезій, але на суто сучасні теми. Звісно, вірші Шевченка і так не втрачають актуальності, хоча були написані більше сторіччя тому. У Шевченка богато поезій, що будять у людях совість, роблять їх людянішими. До того ж, любов до рідної землі, кохання, дружба - теми вічні. Але реалії того суспільства, у якому жив Кобзар, значно змінилися за ці роки. З'явилося багато речей і явищ, про які кобзар не міг і мріяти. Люди, на жаль, кращими не стали. Тепер ми живемо у світі, де люди можуть спілкуватися один з одним, навіть якщо живуть у різних країнах... але на мій погляд люди зараз стали самотнішими, ніж півтора сторіччя тому. Кожен має доступ до величезного об'єму інформації - але все більше людей не хочуть нічого знати і залишаються невігласами. І таких парадоксів чимало. Я впевнений, що великий Кобзар зміг би знайти вірні слова, щоб написати на ці та подібні теми.
Скласти твір-мініатюру на тему "Про що я б хотів попросити Шевченка" можна так: Тарас Шевченко – геній українського письменництва, вірний син свого народу. Цей майстер слова вражає мене своєю мудрістю та силою духу. Якби мені випав шанс поспілкуватися з Великим Кобзарем, то я б обов’язково попросив його писати більше творів. Адже його поезії – це справжні перлинки, у яких відбивається світовідчуття автора. Ще, я б хотів порадити письменникові залишатися таким, як він є: сильним, великодушним та мужнім. А ще попросив би його не перейматися за долю України. Адже вона в надійних руках. Ми, молоде покоління, обов’язково продовжуватимемо боротьбу за незалежність, хоробро боронитимемо рідний край. Шевченко – символ патріотизму. Його вірші завжди пробуджуватимуть у серцях кожного свідомого українця любов до неньки-Батьківщини. Школярі вивчають твори Шевченка, тому можуть з гордістю сповістити, що вони - духовно освічені люди, які несуть в серцях вірність рідній державі.
Звісно, вірші Шевченка і так не втрачають актуальності, хоча були написані більше сторіччя тому. У Шевченка богато поезій, що будять у людях совість, роблять їх людянішими. До того ж, любов до рідної землі, кохання, дружба - теми вічні. Але реалії того суспільства, у якому жив Кобзар, значно змінилися за ці роки. З'явилося багато речей і явищ, про які кобзар не міг і мріяти. Люди, на жаль, кращими не стали.
Тепер ми живемо у світі, де люди можуть спілкуватися один з одним, навіть якщо живуть у різних країнах... але на мій погляд люди зараз стали самотнішими, ніж півтора сторіччя тому. Кожен має доступ до величезного об'єму інформації - але все більше людей не хочуть нічого знати і залишаються невігласами. І таких парадоксів чимало. Я впевнений, що великий Кобзар зміг би знайти вірні слова, щоб написати на ці та подібні теми.
Тарас Шевченко – геній українського письменництва, вірний син свого народу. Цей майстер слова вражає мене своєю мудрістю та силою духу. Якби мені випав шанс поспілкуватися з Великим Кобзарем, то я б обов’язково попросив його писати більше творів. Адже його поезії – це справжні перлинки, у яких відбивається світовідчуття автора. Ще, я б хотів порадити письменникові залишатися таким, як він є: сильним, великодушним та мужнім. А ще попросив би його не перейматися за долю України. Адже вона в надійних руках. Ми, молоде покоління, обов’язково продовжуватимемо боротьбу за незалежність, хоробро боронитимемо рідний край. Шевченко – символ патріотизму. Його вірші завжди пробуджуватимуть у серцях кожного свідомого українця любов до неньки-Батьківщини. Школярі вивчають твори Шевченка, тому можуть з гордістю сповістити, що вони - духовно освічені люди, які несуть в серцях вірність рідній державі.