Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. З собою обов’язково беру фотокамеру. Сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку. Напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. А ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. М’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.
У свій вільний від навчання період , тобто канікули, я завзвичай їду до своєї бабусі. Моїй бабці вже 96 років , і її звати Марія . Живе вона на селі , поблизу Львова. В її власності вже давно є поле , на якому вона вирощує все . Коли я гуляю тим полем , аж очі розбігаються! Я завжди пораюсь біля поля , а моя бабця сидить на кріслі-гойдалці, яке приношу їй я, і каже мені що робити. На другий місяць літа , до нас приєднується мій батько . Він закінчує свою роботу в місті адвокатом , і до кінця літа працює в нашому селі агрономом. Я обожнюю , після важкого робочого дня ,сидіти із друзями на околиці села, коли вже стемніло і вдивлятися в зірки на такому безкрайому небі. Одного разу , минулого тижня , ми ,як звично ,сиділи на нашому місці, і зненацька ,зовсім недалеко від нас , запалав вогонь - це була пожежа. Довгий час дощ не міг потушити цю неймовірно величезну пожежу. А коли сонце зійшло , народ побачив ,що вогонь зіпсував всі дерева , рослини й поля .Моя бабця довго не могла оговтатись від такої втрати . А природа не реагувала ніяк . Все ще , так як і завжди , зранку на траві з'являлася роса , і жайворонок впродовж цілих днів щебетав свою пісню.
Напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. А ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. М’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.
Я обожнюю , після важкого робочого дня ,сидіти із друзями на околиці села, коли вже стемніло і вдивлятися в зірки на такому безкрайому небі. Одного разу , минулого тижня , ми ,як звично ,сиділи на нашому місці, і зненацька ,зовсім недалеко від нас , запалав вогонь - це була пожежа. Довгий час дощ не міг потушити цю неймовірно величезну пожежу. А коли сонце зійшло , народ побачив ,що вогонь зіпсував всі дерева , рослини й поля .Моя бабця довго не могла оговтатись від такої втрати . А природа не реагувала ніяк . Все ще , так як і завжди , зранку на траві з'являлася роса , і жайворонок впродовж цілих днів щебетав свою пісню.