світлу голову, є бистрим на розум. ілля дуже чемний хлопчик. він завжди
швидко приходить на , коли я цього потребую. я також намагаюсь бути
гарним другом для нього. але чи завжди я можу ним пишатися? я вважаю, що так. ілля
- це мій близький товариш, з якого я можу брати приклад.
чому ж я пишаюсь
своїм товаришем? я пишаюсь ним тому, що він зміг виграти важливий для нього
конкурс з ійської мови. наступного навчального року ілля поїде навчатись до ії. всього цього він досяг своїми стараннями. цього року ілля показав, як важливо
бути беручким до праці. як каже мій товариш, працелюбність – запорука успіху. якщо весь час лічити ворон, то досягти чогось не вдасться ніколи. я
вважаю, що мій друг – гідний приклад для наслідування. саме тому я ним по-справжньому
Давним-давно жила-була Українська Мова. Вона дуже любила співати і танцювати, повчати казками,які були дуже цікавими. Та ось одного разу до королівства прийшла зла чаклунка. Задумала вона загубити Українську Мову. Підійшла лиходійка до неї і попросила розповісти казку. Не відмовила Українська Мова незнайомці - розповіла їй про веселі звуки та веселі нотки.
-Ти дуже розумна, але не треба повчати старших, - промовила незадоволено лиходійка.
- За твою неповагу я покараю тебе!
І зла чаклунка стукнула палицею по землі три рази...
Опинилась Мова в незнайомому королівстві. Розгубилася, засумувала. Та недовго вона була самотньою. Мешканці королівства запросили незнайомку до себе, обігріли, втішили, а дізнавшись її не легку долю, запропонували жити у них.
Незабаром не залишилось у цьому королівстві нікого байдужого до Української Мови.
ЇЇ поважали і любили за добру пораду, за талант і уміння розповідати цікаві казки, що вчать розуму.
А ще - за уміння співати чудові пісні, які лікують Душі.
у мене є товариш, якого звати ілля. він має
світлу голову, є бистрим на розум. ілля дуже чемний хлопчик. він завжди
швидко приходить на , коли я цього потребую. я також намагаюсь бути
гарним другом для нього. але чи завжди я можу ним пишатися? я вважаю, що так. ілля
- це мій близький товариш, з якого я можу брати приклад.
чому ж я пишаюсь
своїм товаришем? я пишаюсь ним тому, що він зміг виграти важливий для нього
конкурс з ійської мови. наступного навчального року ілля поїде навчатись до ії. всього цього він досяг своїми стараннями. цього року ілля показав, як важливо
бути беручким до праці. як каже мій товариш, працелюбність – запорука успіху. якщо весь час лічити ворон, то досягти чогось не вдасться ніколи. я
вважаю, що мій друг – гідний приклад для наслідування. саме тому я ним по-справжньому
пишаюсь!
Давним-давно жила-була Українська Мова. Вона дуже любила співати і танцювати, повчати казками,які були дуже цікавими. Та ось одного разу до королівства прийшла зла чаклунка. Задумала вона загубити Українську Мову. Підійшла лиходійка до неї і попросила розповісти казку. Не відмовила Українська Мова незнайомці - розповіла їй про веселі звуки та веселі нотки.
-Ти дуже розумна, але не треба повчати старших, - промовила незадоволено лиходійка.
- За твою неповагу я покараю тебе!
І зла чаклунка стукнула палицею по землі три рази...
Опинилась Мова в незнайомому королівстві. Розгубилася, засумувала. Та недовго вона була самотньою. Мешканці королівства запросили незнайомку до себе, обігріли, втішили, а дізнавшись її не легку долю, запропонували жити у них.
Незабаром не залишилось у цьому королівстві нікого байдужого до Української Мови.
ЇЇ поважали і любили за добру пораду, за талант і уміння розповідати цікаві казки, що вчать розуму.
А ще - за уміння співати чудові пісні, які лікують Душі.