JIuchno

29.05.2022 10:56 •  Українська мова

УКР ЯЗ
1. Запишіть. Визначте відокремлені члени речення. Поясніть пунктуацію при них.
1. Життя, молоде і зелене, шумить і бушує кругом. 2. Я по­глядом, повним любові й тепла, на крихітку рідну дивився (В. Сосюра). 3. Життям і канчуками вчений, він загнаний на самий низ, останній гривеник Шевченку на перший пам’ятник приніс (Б. Олійник). 4. Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з буй­ної низенької хати (М. Коцюбинський). 5. Зять, Віктор, працює товарознавцем на складі госптоварів (Ю. Мушкетик)(За моєю думкою відокремленим членом речення став займенник, так як він може бути будь-яким членом речення) . 6. Ніхто про це не знав, окрім купки вірних козаків (Марко Вовчок). 7. Він захитався і, нічого перед собою не бачачи, кинувся товаришеві на до Над комишами ще нижче, ніж учора, спускалось олив’яне небо (М. Коцюбинський).
2. Перепишіть, розставляючи розділові знаки. У першому реченні підкресліть усі члени речення.
1. Столітні велетні дуби шумлять дивуючи природу і ждуть з піснями боротьби (Олександр Олесь).
2. Ріс у зеленому лісі дуб велетенський високий, віти розкинувши пишно рясно-густі і широкі. На світі бурі ніякі зроду б його не зламали, віти ж од вітру й інші дерева ховали (Б. Грінченко).
3. Сплівшись гіллям, стояли столітні дуби та берести. Здавалось, ніби вони підтримуючи один одного, зазирають з цікавості в глибину байраку (Ю. Мушкетик).
3.Записати речення, правильно розставляючи розділові знаки. Обґрунтувати свій вибір. Визначити вид відокремлення.
1. Раділи люди, встаючи. 2. Підеш собі, зажурившись гаєм, по долині. 3. Чи то недоля та неволя, чи то літа ті летячи розбили душу? 4. Умовк кобзар, сумуючи. 5. Чайка скиглить, літаючи. 6. Аж хвиля синяя реве, і ревучи на той берег, козака виносить. 7. І не зневіряймося, роблячи добро. 8. У Києві, на Подолі, козаки гуляють. 9. Коло гаю в чистім полі, на самій могилі дві тополі високії, одна одну хилить. 10. Після великої зими за Катерини, за цариці, москаль ту викопав криницю. 11. А ви один до одного будьте ласкаві, співчутливі, прощаючи один одному (З тв. Т. Шевченка)