Осінь і зима нашого життя Життя минає дуже швидко. Здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими... Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому - і невблаганна старість. Цю пору життя порівнюють з осінню і зимою - холодною, суворою, непоступливою, сумною... Мені чомусь хочеться поговорити саме про старість. Навколо так багато літніх людей. Я бачу їхні очі. На жаль, вони не завжди ясні та веселі, частіше - сумні, сповнені тривоги, а інколи й безнадії. Це вражає, викликає співчуття, наштовхує на роздуми. Найстрашніша річ - це самотня старість. Людина ніколи не зможе змиритися з нею. Виникає складне протиріччя між молодою душею і фізичною неміччю, що стає причиною глибокої трагедії особистості, особливо якщо поруч немає рідних і близьких людей. У давні добрі часи люди жили великими сім'ями. Старенькі дідусі й бабусі завжди відчували себе потрібними: з ними радились, до їхніх міркувань прислухались. Старих людей оточувала малеча: онуки, правнуки... В українських родинах існували певні етичні норми в ставленні до літніх людей. Радість спілкування з дітворою допомагала їм легше переживати втому, нездужання. Скільки добрих і цікавих казок переказано бабусями, скільки лагідних колискових проспівано, скільки цікавих книжок прочитано! Зараз, у наш непростий час, молоді сім'ї прагнуть самостійності, віддаляються від старих за будь-яку ціну, залишають їх наодинці з важкими проблемами, безпорадністю, спогадами... Мені дуже подобається вірш В. Симоненка "Старість", де поет так схвильовано розповідає про біль старості, страх самоти. Немічний дідусь, вислуховуючи докори сина та невістки, мовчки терпить всі образи, аби тільки залишитися біля дітей, "умерти на землі батьків": Все стерпить, хіба заплаче стиха, Дивлячись на добрих малюків. Все стерпить - докори, сором, лихо, - Лиш би вмерти на землі батьків. Звідки береться душевна черствість у ставленні до старих людей? Адже це порушення Божих заповідей, гріх, який карається такою ж самотою в життєву зиму. Над цим слід замислитися, бо життя минає так швидко...
Одна друга чайної ложки червоного перцю, або за смаком
Одна чайна ложка свіжомеленого чорного перцю
Один лимон, цедра і сік
Дві чайні ложки сушеного орегано
Три столові ложки оливкової олії
Два кілограми тушки курки або курчати
Дві гілочки свіжого розмарину, орегано
Дві столові ложки курячого бульйону або за необхідності
іб приготування:
Розкришите сир фета в миску. Додайте часник, лимонний сік, пластівці червоного перцю, чорний перець, цедру лимона, орегано і три столові ложки оливкової олії. Змішайте і зробіть гладку пасту. Залиште трохи лимонного соку для соусу.
Розігрійте духовку до двохсот градусів.
Приправте курячу порожнину сіллю і сумішшю спецій розмарину і орегано. Зв'яжіть ноги мотузкою, приправте сіллю і підправте кінчики крил. Покладіть курку в жаровню.
Протолкніте невеликий гумовий шпатель між шкірою та м'ясом і продовжуйте послаблювати шкіру до самого крила. Повторіть з іншого боку. Покладіть начинку з фети під шкіру.Розгладьте поверхню шкірочки, щоб рівномірно розподілити наповнення під нею. Повторюйте, поки начинка не закінчиться.Натріть курку оливковою олією. Посипте зверху кайенским перцем і сіллю.
Смажте в попередньо розігрітій духовці до тих пір, поки термометр миттєвого зчитування, вставлений в саму товсту частину стегна не покаже від шістдесяти восьми до сімдесяти одного градуса. Запікайте близько однієї години і десяти хвилин. Дайте м'ясу відпочити п'ятнадцять хвилин.
Поки курка відпочиває, змішайте стекший курячий жир і лимонний сік. Поставте на середній вогонь і використовуйте сік, щоб дегазувати шматочки коричневого кольору з дна сковороди. Додайте бульйон і приправи за смаком.
Життя минає дуже швидко. Здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими... Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому - і невблаганна старість.
Цю пору життя порівнюють з осінню і зимою - холодною, суворою, непоступливою, сумною...
Мені чомусь хочеться поговорити саме про старість. Навколо так багато літніх людей. Я бачу їхні очі. На жаль, вони не завжди ясні та веселі, частіше - сумні, сповнені тривоги, а інколи й безнадії. Це вражає, викликає співчуття, наштовхує на роздуми.
Найстрашніша річ - це самотня старість. Людина ніколи не зможе змиритися з нею. Виникає складне протиріччя між молодою душею і фізичною неміччю, що стає причиною глибокої трагедії особистості, особливо якщо поруч немає рідних і близьких людей.
У давні добрі часи люди жили великими сім'ями. Старенькі дідусі й бабусі завжди відчували себе потрібними: з ними радились, до їхніх міркувань прислухались. Старих людей оточувала малеча: онуки, правнуки... В українських родинах існували певні етичні норми в ставленні до літніх людей. Радість спілкування з дітворою допомагала їм легше переживати втому, нездужання. Скільки добрих і цікавих казок переказано бабусями, скільки лагідних колискових проспівано, скільки цікавих книжок прочитано!
Зараз, у наш непростий час, молоді сім'ї прагнуть самостійності, віддаляються від старих за будь-яку ціну, залишають їх наодинці з важкими проблемами, безпорадністю, спогадами...
Мені дуже подобається вірш В. Симоненка "Старість", де поет так схвильовано розповідає про біль старості, страх самоти. Немічний дідусь, вислуховуючи докори сина та невістки, мовчки терпить всі образи, аби тільки залишитися біля дітей, "умерти на землі батьків":
Все стерпить, хіба заплаче стиха,
Дивлячись на добрих малюків.
Все стерпить - докори, сором, лихо, -
Лиш би вмерти на землі батьків.
Звідки береться душевна черствість у ставленні до старих людей? Адже це порушення Божих заповідей, гріх, який карається такою ж самотою в життєву зиму. Над цим слід замислитися, бо життя минає так швидко...
Відповідь:
Смажений курча з сиром фета.
Інгредієнти:
Сто двадцять грамів сиру фета;
Три зубчики часнику, подрібненого
Одна друга чайної ложки червоного перцю, або за смаком
Одна чайна ложка свіжомеленого чорного перцю
Один лимон, цедра і сік
Дві чайні ложки сушеного орегано
Три столові ложки оливкової олії
Два кілограми тушки курки або курчати
Дві гілочки свіжого розмарину, орегано
Дві столові ложки курячого бульйону або за необхідності
іб приготування:
Розкришите сир фета в миску. Додайте часник, лимонний сік, пластівці червоного перцю, чорний перець, цедру лимона, орегано і три столові ложки оливкової олії. Змішайте і зробіть гладку пасту. Залиште трохи лимонного соку для соусу.
Розігрійте духовку до двохсот градусів.
Приправте курячу порожнину сіллю і сумішшю спецій розмарину і орегано. Зв'яжіть ноги мотузкою, приправте сіллю і підправте кінчики крил. Покладіть курку в жаровню.
Протолкніте невеликий гумовий шпатель між шкірою та м'ясом і продовжуйте послаблювати шкіру до самого крила. Повторіть з іншого боку. Покладіть начинку з фети під шкіру.Розгладьте поверхню шкірочки, щоб рівномірно розподілити наповнення під нею. Повторюйте, поки начинка не закінчиться.Натріть курку оливковою олією. Посипте зверху кайенским перцем і сіллю.
Смажте в попередньо розігрітій духовці до тих пір, поки термометр миттєвого зчитування, вставлений в саму товсту частину стегна не покаже від шістдесяти восьми до сімдесяти одного градуса. Запікайте близько однієї години і десяти хвилин. Дайте м'ясу відпочити п'ятнадцять хвилин.
Поки курка відпочиває, змішайте стекший курячий жир і лимонний сік. Поставте на середній вогонь і використовуйте сік, щоб дегазувати шматочки коричневого кольору з дна сковороди. Додайте бульйон і приправи за смаком.
Подавайте курку з лимонним соусом.