Природа — це величезна книжка, яку треба прочитати і правильно зрозуміти. Якщо хтось вважає, що дари природи існують в необмеженій кількості, то він, без сумніву, помиляється. Дари природи ми повинні раціонально використовувати, якщо ні, тоді природа буде для людства не союзником, а ворогом. Подивіться, що діється у світі. Природа вже кричить людству, але її майже ніхто не чує. Повені, землетруси, сходження величезних снігових лавин, які забирають життя мільйонів людей... Ви думаєте, що це просто так?
Країни, де природа відсутня взагалі, дуже бідні, адже вони не відчують тієї енергії, що віддає нам природа. Не даремно створена Червона Книга. Вона оповідає про те, що є ще на світі прекрасні створення природи. Що є ще тварина, яку не погубили жадібні руки людини. І це дає нам надію. Це говорить про те, що коли ми не будемо піклуватися, оберігати, захищати природу, всьому людству загрожує страшна небезпека. Тому треба пiклуватися про природу, i запам'я таймо: якщо ми не будемо пiклуватися про природу, вона не буде пiклуватися про нас!
Природа — це величезна книжка, яку треба прочитати і правильно зрозуміти. Якщо хтось вважає, що дари природи існують в необмеженій кількості, то він, без сумніву, помиляється. Дари природи ми повинні раціонально використовувати, якщо ні, тоді природа буде для людства не союзником, а ворогом. Подивіться, що діється у світі. Природа вже кричить людству, але її майже ніхто не чує. Повені, землетруси, сходження величезних снігових лавин, які забирають життя мільйонів людей... Ви думаєте, що це просто так?
Країни, де природа відсутня взагалі, дуже бідні, адже вони не відчують тієї енергії, що віддає нам природа. Не даремно створена Червона Книга.
Вона оповідає про те, що є ще на світі прекрасні створення природи. Що є ще тварина, яку не погубили жадібні руки людини. І це дає нам надію. Це говорить про те, що коли ми не будемо піклуватися, оберігати, захищати природу, всьому людству загрожує страшна небезпека. Тому треба пiклуватися про природу, i запам'я таймо: якщо ми не будемо пiклуватися про природу, вона не буде пiклуватися про нас!
-Добридень, Сашко!
-Добридень, Наталіє Петрівно!
-О, як ти підріс за літо! Вже такий високий став!
-Еге, підріс! Тепер буду вищий за всіх у класі, а я цього соромлюся!
-Тю, не переживай. Діти всі ростуть. Будеш скоро високим, як твій батько!
-Ой людоньки, не хочу!
- Чому? Чоловіки мають бути високими та стрункими! І ти будеш!
- Кахи-кахи! Який же я чоловік? Мені ж тільки 9 років!
- Сашко, ну, ти ж колись станеш дорослим... Від цього нікуди не дінешся.
- Мені ще ого-го скільки років бути дитиною. Ще треба школу закінчити. А вона така складна… Думаю, що доведеться ще років 30 вчитися в ній.
- Чому це?
- Важко гризти мені, Наталіє Петрівно, граніт науки цей.
- Ой, нещастя моє, треба старатися. Сумлінно виконувати всі домашні завдання.
- Ой, людоньки, так я ж їх виконую! От тільки оцінки погані!
- А чому тоді оцінки погані?
- Я ж кажу: граніт науки важко мені гризеться.
- Ах смішний же ти, Сашко!
- Ой лишенько, я ж до школи запіснююсь!
- Ну добре, бувай.
- Будьте здорові!