Умоляю Головний член речення , що означає предмет, особу чи явище, якому приписується якась дія,
стан чи ознака, називається:
А. Підметом. Б. Означенням. В. Додатком. Г. Присудком.
2. Складений іменний присудок є в реченні:
А. Матері забуть не в силі.
Б. Увечері люди почали сходитись.
В. Я – долонька рідної ріллі.
Г . Ми протирали штани на шкільній парті.
3. Складений дієслівний присудок є в реченні:
А. Ми чисті перед совістю, нащадками, планетою.
Б. Тільки людина може здійснити неможливе.
В. А я таки мережить буду тихенько білії листи.
Г. Стояла я і слухала весну.
4. Тире пропущено між підметом і присудком у реченні:
А. Ранок наступного дня сповитий шовками небесної блакиті.
Б. Не будь тією людиною, що догори щетиною.
В. Поезія дух народу, сила його і слава..
Г. Красне слово є золотий ключ.
5. Позначте речення, в якому допущено помилку при узгодженні присудка з підметом:
А. Професор Ніна Іванівна прочитала лекцію.
Б. До початку фільму лишалося десять хвилин.
В. Біля школи росло багато дерев.
Г. У відповідь надійшли сотня листів.
6. Позначте речення, яке є поширеним:
А. Ми з тобою будемо радіти.
Б. Розповідь була цікавою.
В. Злодії накивали п’ятами.
Г. Зірки не гаснуть довго.
7. У якому реченні неправильно розставлені розділові знаки:
А. Він рідний нашим городам і селам.
Б. Гордої вдачі, кришталевої чистоти людина.
В. Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно.
Г. Перший обов’язок козака дотримати товариства.
8. Складеним дієслівним називають присудок, який складається:
А. З іменника та дієслова- зв’язки.
Б. З прикметника та дієслова- зв’язки.
В. Із займенника та дієслова- зв’язки.
Г. Із двох дієслів: неозначеної форми та змінюваного допоміжного
дієслова.
9.Порівняльний зворот є в реченні ( розділові знаки пропущено).
А. Це було на острові Цейлоні де цвітуть веселкою гаї.
Б. Читання книги це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків.
В. Пахне хлібом і землею вогкий вітер-срібнокрил.
Г. Тиша тремтить як росинка.
10. Позначте речення з неузгодженим означенням:
А. Миколка спав без задніх ніг.
Б. Повітря було наскрізь сухе.
В. Оксана відчинила двері на балкон.
Г. Осіннє сонце сипало промінням.
11. У якому реченні вжито прямий додаток:
А. Два кавуни однією рукою не втримаєш.
Б. Хвилина годину береже.
В. Як побачиш своїх, кланяйся нашим.
Г. Птах знає співати, а пес кусати.
12. Установіть відповідність:
Види обставин: Речення з обставинами.
А причини ; 1. З давніх-давен горби стають самітні.
Б часу; 2. Виблискує любисток зелен-листом біля криниці
В дії ; в маминім саду.
Г місця. 3. І все аж навшпиньки спинається.
4. Чи пан, чи пропав – двічі не
вмирати.
5. З кохання плакав я, ридав.
Андрій Малишко будує твори жанру пісенної лірики як певну послідовність у розвитку почуттів ліричного героя.
Звернемось до "Пісні про рушник”. Ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою, не обійденою долею. І цю рису душі поет передає економними, але надзвичайно місткими деталями: "незрадлива ласкава усмішка”, бо мати вміє і прощати, і наставляти, і жаліти; "засмучені очі”, бо рідна ненька відриває від свого серця дитину, посилає її у широкий і бентежний світ, “в дорогу далеку”, на якій будуть і радість, і смуток, і печаль. Автор на білому полотні бачить "і зелені луги, й солов'їні гаї", він трепетно стелить його "в тихім шелесті трав, в щебетанні дібров", щоб згадати своє дитинство, матір, усе життя. Немислима доля героя без краєвидів рідної землі, українські пейзажі є натхненням для його творчості.
Яскраві метафори, авторські епітети, влучні порівняння у зображенні картин природи бачимо в кожному творі. Ці художні засоби введені для кращого розуміння читачами внутрішнього світу ліричного героя, його думок, вражень, переживань.
Тонкий ліризм, широта людських почуттів у піснях Малишка розкриваються через просту і довершену форму. Емоційно наснажені, щирі, місткі за змістом, вони є окрасою скарбниці нашого народу.
Я твердо переконаний, що зрада у будь-якому своєму прояві є показником неспроможності людини зберегти сталість та виваженість характеру, обираючи вигідніший шлях на користь власних ідей. Але найчастіше результат від зради набагато нижчий, ніж цінності, ідеали та переконання, які зраджують. Саме тому у моєму розумінні, зрада не має шансу на прощення.
Моє переконання грунтується на тому, що, по-перше, люди спроможні змінити свою думку, керуючись егоїстичними принципами та бажаннями, завжди залишаються у пошуках нездійсненної мрії. Тому немає гарантій, що такі особи не вчинять так само при черговій нагоді.
По-друге, знаходячись поруч з таким компаньйоном, ми завжди ризикуємо втратити власну гідність та честь в очах оточення. Крім того, результат, здобутий зрадою, не заслуговує на визнання.
Історія також зазнала немало випадків зрадницької поведінки з боку керівників, але в цих ситуаціях наслідки мали куди більш трагічний вплив, руйнуючи цілі колективи, угрупування та навіть країни. Так у свій час український князь Ярема Вишневецький, ставши прислужником польскої шляхти, брав участь в притисненні козацько-селянських повстань, що мало досить негативний вплив на подальшу долю нашої країни.
Отже, у підсумку можна зазначити, що зрадники в усі часи переслідували корисливі цілі у будь-яких випадках і мали на меті лише не гідні справжньої особистості цінності. Через що людина, здатна так чинити, не має шансу на прощення.