Ускладнене відокремленим ддатком речення (розділові знакипропущено)
(А) Шарахнувся врізнобіч люд розступаючись перед баскими кіньми.
(Б) Десь далеко мабуть під Черніговом глухо гули гармати.
(В) За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.
(Г) Нікого тут крім мене й господині.
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)
2) Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)
3) Як навколо об’їси –
Серединки не проси.
Ми такі гостинці:
Дірка в серединці.
(Бублики)
4) Б’ють мене ціпами,
Ріжуть мене ножами;
За те мене отак гублять,
Бо всі мене дуже люблять.
(Хліб)
5) Народився із землі,
Зарум’янивсь на вогні.
І з’явився на столі
До борщу тобі й мені.
(Хліб)
6) Я росла в темній темниці,
Як зросла— взяли в світлиці,
З мене шкуру всі деруть,
Мене варять, мене труть,
Пироги з мене печуть.
Відгадайте, хто ж я є,
І назвіть ім’я моє.
(Картопля)
7) Кинув не палку, піймав не галку,
Скубу не пір’я, їм не м’ясо.
(Риба)
8) Мене б'ють, колотять, перевертають, ріжуть. Я все терплю й всім добром плачу.
(Земля)
Життя не стоїть на місці, воно швидко змінюється, удосконалюється. Здавалося б, нові надбання науки і техніки, нові культурні та політичні процеси, нові задачі та напрямки розвитку мали б остаточно відокремити наш час від минулих століть, поховати те, що було, під попелом літ. Однак насправді минуле ніколи не загине, не порине у забуття, бо у кожного народу, у кожної країни є дуже цінне, що ніколи не зміниться, не зникне культура, традиції, звича б мислення та життя. Це міст, який з'єднує наше минуле та наше майбутнє. Традиції та звичаї змінюються з часом, набуваючи нових, сучасних рис, позбавляючись забобонів і застарілих деталей. Але наша культура була і залишається індивідуальною, особливою, не схожою на культуру інших народів та країн.