Толерантність – це саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: терпіння, терпимості, розуміння, дружнього ставлення, адекватного сприйняття.
В цій статті хотілося б відкрити таке соціальне питання як: «толерантне ставлення до людей з особливими потребами». Чудово розуміючи, що ми всі різні і потрібно приймати іншу людину такою, якою вона є, ми не завжди поводимося коректно й адекватно. Важливо бути терпимим одне до одного, що дуже непросто. Толерантність… Майже кожного дня ми зустрічаємося з цим поняттям, але не всі можуть або хочуть проявляти це почуття, тож потрібно разом попрацювати над цією проблемою, щоб кожен взяв для себе щось цікаве та корисне.
На сьогоднішній день людей з особливими потребами нараховується близько 3 млн
на 46 млн. населення, в нашій державі цей факт призводить до виникнення низки
проблем, пов'язаних із їхньою соціалізацією.
Більшість наших співвітчизників, виїжджаючи за кордон, дивуються, як тут багато інвалідів. Не те, що у нас! Але в Україні людей з обмеженими можливостями не менше, ніж у інших країнах світу. Можливо навіть більше. Вони просто не виходять на вулиці. А все тому, що вулиці, кафе, кінотеатри і навіть оточуючі не готові їх прийняти.
Чи часто ви зустрічаєте на вулицях вашого міста світлофори з дублюванням сигналу звуком, рельєфне мощення вулиць, адекватні пандуси, дублювання написів шрифтом Брайля та інші ознаки створення так званого доступного середовища?
Згідно з даними ООН, від 10 до 15 відсотків населення Землі, а це майже 1 мільярд осіб, є інвалідами тією чи іншою мірою. І в Україні цей відсоток не менше. Вони являють собою найчисельнішу групу меншин. І комфорт цих людей - не їхня приватна, а наша спільна проблема.
У 2008 році набула чинності Конвенція про права інвалідів і Факультативний протокол до неї. Її підписала і Україна. Документ зобов'язує країни. які приєдналися до неї, заохочувати, захищати і забезпечувати повне і рівне здійснення всіма інвалідами всіх прав людини і основних свобод, а також розглядати проблематику інвалідності через призму прав людини.
Якщо говорити простою мовою, Конвенція вимагає ставитися до людей не як до нещасних отримувачів гуманітарної до , а як до повноцінних членів суспільства.
На Заході в останні десятиліття справді зуміли змінити розуміння суті інвалідності. Зараз увага все менше і менше загострюється на тому, що не так з людиною. Натомість інвалідність визнається більше як наслідок взаємодії індивіда з довкіллям, яке не враховує особливостей індивіда та обмежує його участь у повноцінному житті суспільства. Цей підхід називають соціальною моделлю інвалідності.
Наприклад, ми часто стикаємося з тим, що люди з обмеженими можливостями не беруть участі в звичних нам справах, не працюють поруч з нами, не вчаться в університеті, не голосують на виборах в сусідніх кабінках. Але це відбувається не через їхню нездатність це робити. Найчастіше - це наслідок недостатньої підготовленості середовища і оточення. Людям з особливими потребами необхідна наша підтримка і до саме в усуненні "бар'єрів", але в жодному разі не жалість або поблажливість.
Наприклад, на багатьох європейських фестивалях і концертах до квитка для людини з обмеженими можливостями безкоштовно надається квиток для супроводжуючого. В аеропорту Мюнхена для всіх, хто з яких-небудь причин не може самостійно здійснити посадку на рейс, існує спеціальна служба, яка забирає людину прямо з дому і допомагає зайняти своє місце в літаку. І це все, звісно ж, входить у вартість квитка.
Що стосується інфраструктури, то і тут дуже рідко до чогось можна причепитися. Автобуси і вагони метро облаштовані спеціальними пандусами, на кожній станції підземки зазвичай є
Сучасний ринок праці є динамічним, змінним і гнучким. Він вимагає від працівників готовності до виконання функцій у нових умовах чи сфері діяльності. Роботодавці хочуть знайти креативних співробітників, які здатні продукувати нові ідеї, уміють відійти від шаблонів і загальноприйнятих правил і знайти нестандартні рішення.
Чому креативне мислення таке важливе? По-перше, цінність працівника на ринку праці миттєво виростає, якщо він уміє помічати незвичне у звичних речах, ефективно й творчо розв’язує поставлені завдання.
По-друге, здатність продукувати нові ідеї допомагає людині реалізувати творчий задум, знайти шляхи для самореалізації.
Згадаймо історію американського бізнесмена Теда Тернера. Він був першим, хто придумав, що новинне мовлення можна зробити цілодобовим. Тед запустив телеканал, який транслювався двадцять чотири години сім днів на тиждень. Таким чином нова ідея до чоловікові стати мультимільйонером і медіа-магнатом.
Книга-дослідження життя відомих людей «Неординарні. Історії успіху», автором якої є Малколм Гладуелл, на прикладах неординарних особистостей розповідає, як стати успішним. Мене вразили неймовірні історії з життя Біла Гейтса, а також одне з найвідоміших досліджень у психології – експеримент «Терміти» Льюїса Термена. Автор доводить, що здатність успішно вирішувати проблеми нестандартним чином допомагає реалізовувати свої задуми.
Отже, кожен, хто хоче досягти успіху в сучасному мінливому світі, має відмовитися від традиційних схем мислення, уміти творчо й оригінально розв’язувати завдання та продукувати нові нестандартні ідеї.
Объяснение:
Толерантність – це саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: терпіння, терпимості, розуміння, дружнього ставлення, адекватного сприйняття.
В цій статті хотілося б відкрити таке соціальне питання як: «толерантне ставлення до людей з особливими потребами». Чудово розуміючи, що ми всі різні і потрібно приймати іншу людину такою, якою вона є, ми не завжди поводимося коректно й адекватно. Важливо бути терпимим одне до одного, що дуже непросто. Толерантність… Майже кожного дня ми зустрічаємося з цим поняттям, але не всі можуть або хочуть проявляти це почуття, тож потрібно разом попрацювати над цією проблемою, щоб кожен взяв для себе щось цікаве та корисне.
На сьогоднішній день людей з особливими потребами нараховується близько 3 млн
на 46 млн. населення, в нашій державі цей факт призводить до виникнення низки
проблем, пов'язаних із їхньою соціалізацією.
Більшість наших співвітчизників, виїжджаючи за кордон, дивуються, як тут багато інвалідів. Не те, що у нас! Але в Україні людей з обмеженими можливостями не менше, ніж у інших країнах світу. Можливо навіть більше. Вони просто не виходять на вулиці. А все тому, що вулиці, кафе, кінотеатри і навіть оточуючі не готові їх прийняти.
Чи часто ви зустрічаєте на вулицях вашого міста світлофори з дублюванням сигналу звуком, рельєфне мощення вулиць, адекватні пандуси, дублювання написів шрифтом Брайля та інші ознаки створення так званого доступного середовища?
Згідно з даними ООН, від 10 до 15 відсотків населення Землі, а це майже 1 мільярд осіб, є інвалідами тією чи іншою мірою. І в Україні цей відсоток не менше. Вони являють собою найчисельнішу групу меншин. І комфорт цих людей - не їхня приватна, а наша спільна проблема.
У 2008 році набула чинності Конвенція про права інвалідів і Факультативний протокол до неї. Її підписала і Україна. Документ зобов'язує країни. які приєдналися до неї, заохочувати, захищати і забезпечувати повне і рівне здійснення всіма інвалідами всіх прав людини і основних свобод, а також розглядати проблематику інвалідності через призму прав людини.
Якщо говорити простою мовою, Конвенція вимагає ставитися до людей не як до нещасних отримувачів гуманітарної до , а як до повноцінних членів суспільства.
На Заході в останні десятиліття справді зуміли змінити розуміння суті інвалідності. Зараз увага все менше і менше загострюється на тому, що не так з людиною. Натомість інвалідність визнається більше як наслідок взаємодії індивіда з довкіллям, яке не враховує особливостей індивіда та обмежує його участь у повноцінному житті суспільства. Цей підхід називають соціальною моделлю інвалідності.
Наприклад, ми часто стикаємося з тим, що люди з обмеженими можливостями не беруть участі в звичних нам справах, не працюють поруч з нами, не вчаться в університеті, не голосують на виборах в сусідніх кабінках. Але це відбувається не через їхню нездатність це робити. Найчастіше - це наслідок недостатньої підготовленості середовища і оточення. Людям з особливими потребами необхідна наша підтримка і до саме в усуненні "бар'єрів", але в жодному разі не жалість або поблажливість.
Наприклад, на багатьох європейських фестивалях і концертах до квитка для людини з обмеженими можливостями безкоштовно надається квиток для супроводжуючого. В аеропорту Мюнхена для всіх, хто з яких-небудь причин не може самостійно здійснити посадку на рейс, існує спеціальна служба, яка забирає людину прямо з дому і допомагає зайняти своє місце в літаку. І це все, звісно ж, входить у вартість квитка.
Що стосується інфраструктури, то і тут дуже рідко до чогось можна причепитися. Автобуси і вагони метро облаштовані спеціальними пандусами, на кожній станції підземки зазвичай є
Сучасний ринок праці є динамічним, змінним і гнучким. Він вимагає від працівників готовності до виконання функцій у нових умовах чи сфері діяльності. Роботодавці хочуть знайти креативних співробітників, які здатні продукувати нові ідеї, уміють відійти від шаблонів і загальноприйнятих правил і знайти нестандартні рішення.
Чому креативне мислення таке важливе? По-перше, цінність працівника на ринку праці миттєво виростає, якщо він уміє помічати незвичне у звичних речах, ефективно й творчо розв’язує поставлені завдання.
По-друге, здатність продукувати нові ідеї допомагає людині реалізувати творчий задум, знайти шляхи для самореалізації.
Згадаймо історію американського бізнесмена Теда Тернера. Він був першим, хто придумав, що новинне мовлення можна зробити цілодобовим. Тед запустив телеканал, який транслювався двадцять чотири години сім днів на тиждень. Таким чином нова ідея до чоловікові стати мультимільйонером і медіа-магнатом.
Книга-дослідження життя відомих людей «Неординарні. Історії успіху», автором якої є Малколм Гладуелл, на прикладах неординарних особистостей розповідає, як стати успішним. Мене вразили неймовірні історії з життя Біла Гейтса, а також одне з найвідоміших досліджень у психології – експеримент «Терміти» Льюїса Термена. Автор доводить, що здатність успішно вирішувати проблеми нестандартним чином допомагає реалізовувати свої задуми.
Отже, кожен, хто хоче досягти успіху в сучасному мінливому світі, має відмовитися від традиційних схем мислення, уміти творчо й оригінально розв’язувати завдання та продукувати нові нестандартні ідеї.
Объяснение: