Усний твир на тему як батьки повинні виховувати з дитинства

Я дуже часто задумуюсь над тим, як відшукати свій шлях у житті. Досить не рідко серед дорослих можна почути фразу про те, що їм набридла їхня робота, яка взагалі не є мрією їхнього життя. Що ж потрібно робити для того, щоб праця стала приносити не лише задоволення, а й стала улюбленою діяльністю? Я вважаю, що для цього треба набрати сміливості та не боятися пробувати щось нове.
Не страшно змінювати хобі, наче рукавички. Це ж і є пошук свого шляху житті. Людина не дізнається, що саме їй підходить, доки не спробує. Не страшно навіть змінювати спеціальність в університеті, якщо через півроку навчання ти розумієш, що це - "не твоє". Я вважаю, що кожна людина має знайти себе. Звичайно, це не легкий шлях. Але займатися тим, що приносить духовне натхнення - дійсно цікаво.

І.

1. Від шахт донецьких і до хвиль Дунаю співаєш ти, мій рідний краю.

2. Вже не вперше з Запорозької Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч поневоленим братам.

3. Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв.

4. Гігантські мечі прожекторів метушливо сікли хмари.

5.  Із воїнами йшов поет, незримий, проти фашистських танків і гармат.

6. За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним велетенським м’ячем викочувалося сонце.

7. Птаство веселе примовкло.

8. Скільки краси в товаристві, в любові людини до людини!

II.

1. Природа – вічне джерело людської творчості, людського мислення.

2. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря.

3. Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель.

4. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє останнє багатство.

5. Підкотила штанці дітвора, паперові пливуть кораблики до сусідського лиш двора.

6. Гули бджоли, щебетало птаство.

7. Студентське плем’я – молоде, задьористе, гаряче – штурмує фортеці знань.  

8. Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається.