Установіть відповідність між граматичною формою та реченням у якому її вжито 1-активний дієприкметник теперішнього часу
2-активний дієприкметник минулого часу
3-пасивний діеприкметник
4-безособові дієслівні форми
а-Темная діброва стихла і мовчить листя пожовтілое з дерева летить
б-Гей у лузі та йне перша літо вигляда некошена трав
в- Усе навколо затихло під владою чаруючої ночі
г- Сама наречена вже лагодила все до вінця
д-Не розвідано й не розпитано про шляхи степових навал
– Вирушай у подорож світом. Ось тільки поспішай не гроші заробляти, а розуму набиратися. Дізнайся, як живуть і працюють люди.
Дав золотих монет на дорогу, наказавши їх не витрачати даремно, благословив і відпустив.
Мандрував юнак, коли це опинився в одному місті. Дивиться: ведуть чоловіка до в’язниці.
– Скажіть, люди добрі, – звернувся він до оточуючих, – що поганого зробив цей бідолаха?
– Має багато боргів і не може їх сплатити. Тому повинен сидіти за ґратами.
Мандрівник звернувся до суддів:
– Панове, чи можу сплатити борги чоловіка та викупити його з неволі?
– Будь ласка, – почув у відповідь юнак.
Хлопець віддав усі гроші, продав одяг і нарешті зібрав потрібну суму. Судді відпустили в’язня, й вони вдвох вирушили подорожувати світом без копійки в кишені.
Одного разу зголоднілі мандрівники лягли відпочити під деревом.
– Набридло таке життя й тебе шкода, – раптом сказав викуплений чоловік. – Адже не з власної вини страждаєш. Ходімо до моєї названої сестри, чарівниці, хай зарадить нашим бідам.
– Згода.
Довго йшли, нарешті дісталися лісу. Дерева височенні – аж до самого місяця, листочки на них золоті, а гілки – срібні. А посеред галявини палає яскравий вогонь і дим в’ється.
Хлопець, недовірливо оглядаючи все навколо, тільки шепоче:
– Дивина яка…
– Не бійся, – заспокоює товариш. – Ніхто нас не скривдить, адже тут мешкають мої названі сестри з матерями. Зачекай, повідомлю про наш прихід. Тільки запам’ятай: якщо тобі дороге життя, не кажи жодного слова. Будь уважним, адже під золотим деревом збираються чарівниці, щоб вишивати й таночки водити. Якщо помітять, нашлють закляття.
Сказавши це, чоловік мов крізь землю провалився. Минув якийсь час. Юнакові набридло чекати, й він вирішив прогулятися лісом. Раптом дивиться: крилаті дівчата танок водять. Сховавшись, хлопець хотів по гати за красунями, та, на біду, одна з них помітила не гостя й наслала чари. Тієї ж миті бідолаха осліп та онімів.
Невдовзі на крилах прибув товариш, дістав маленьку сопілку, сів на дереві й заграв. З усіх боків почало злітатися стільки чаклунів і чарівниць, братів і сестер названих, що й не злічити. Подалися вони шукати в лісі цілющі трави, щоб вилікувати юнака. І справді, незабаром гість одужав.
Крилаті дівчата почали вмовляти красеня лишитися з ними, обіцяючи оженити на найвродливішій чарівниці.
Хлопець подумав-подумав і сказав:
– Дякую вам усім, але на мене чекає старий батько. Багато чому навчився, мандруючи світом, і у вас хорошу науку здобув. Найкраще там, де серце лишилося. Моє – в батьківському домі.
Повернувся юнак до тата мудрим і спокійним та з чарівними подарунками. Незабаром зустрів дівчину, з якою створив гарну сім’ю, і жили вони у щасті й коханні.
Моя мама дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.