Установіть відповідність між іменниками та суфіксами, за до яких можна утворити присвійні прикметники.
А. –ин. 1. Марія, Софія,Надія.
Б. – їн. 2. Лис, ведмідь, собака.
В. – ів(ов). 3. Олексій, Сергій, Юрій.
Г. – їв(єв). 4. Ластівка, сусідка, Леся.

5. Командир, Степан, майстер.

1.За лісом широкі поля лагідно і поволі спускалися вниз,і віз усе котився вузькою,невиїждженою дорогою,що бігла кривулькою озиминою до села.

2.Коло хати,що стояла в саду,росли квіти, проте за хатою розкинувся город з рівною грядкою моркви,густою картоплею,та високими соняшниками

3.Мова-то цілюще народне джерело,і хто не пропаде до нього вустами, той сам всихає від спраги. [  ]-то[...],(і...)(той)

4.Збоку стояв командир загону,котрий брав участь у боях під Києвом.

Юнак врятував дівчину від акули, з якою пізніше познайомився.​

Объяснение:

Объяснение:

Якщо ж вдатися до невеличкого історичного екскурсу, можна згадати, що у дореволюційні часи гарні манери були обов’язковою рисою освічених верств. „Правила доброго тону” прищеплювалися змалечку, засвоювалися в гімназіях та інститутах шляхетних дівчат. А от після революції нові можновладці „гімназіїв не закінчували”, тож негайно скасували усі ці буржуазні витребеньки як абсолютно непотрібні трудящим масам. Втім, невдовзі совєтська еліта схаменулася і також захотіла чимось відрізнятися від простого люду. І правила доброго тону були знову повернені з небуття, щоправда у дещо зміненій формі „радянського етикету”.