Установіть відповідність між реченням і його характеристикою. А Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гущавині дикого терника на камені.
Б Придивляючись до веселки уважніше, не можна не помітити різних відтінків, що поступово переходять один в один.
В Час обідньої перерви — все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло. Троянди, гріючись на сонці нескупім, нам серце радують відродженням своїм.
1. Просте речення, ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом.
2. Просте речення, ускладнене відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим
зворотом.
3. Безсполучникове складне речення.
4.Складносурядне речення.
5. Складнопідрядне речення з підрядним означальним.
Дієприслівник означає другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета: Відпочиваючи, читаю.
Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду. Час у них не визначаємо.
Дієприслівники недоконаного виду (що роблячи?) називають дію, одночасну з основною дією.
Вони творяться від теперішнього часу дієслова за до суфіксів -учи (на письмі ще -ючи) для І дієвідміни і -ачи (-ячи) для II дієвідміни. Для цього досить дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?) і -ть замінити на -чи: несуть — несучи, борються — борючись, гуркотять — гуркотячи.
дієслово в 3-йособі множини (вони)(що роблять?) пишуть
пишу
чить
дієприслівникнедоконаного виду(що роблячи?)пишучи
Зауважте! У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и. Дієприслівники треба відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у називному відмінку множини, які на відміну від дієприслівників мають закінчення -і: дієприслівники відповідають на питання що роблячи? (сяючи, ревучи, сидячи), дієприкметники — на питання які? (сяючі, ревучі, сидячі).
Дієприслівники доконаного виду (що зробивши?) називають дію, яка передує основній дії: Відпочивши, читаю.
Вони творяться від минулого часу дієслова доконаного виду (що зробив?) за до суфікса -ши: сказав — сказавши, приніс — принісши, переміг — перемігши. У кінці цих дієприслівників теж завжди пишеться буква и.
минулий час дієсловадоконаного виду (що зробив?)написав
написав
+ши
дієприслівникдоконаного виду(що зробивши?)написавши
У дієприслівниках, утворених від дієслова на -ся (-сь) після твірних суфіксів майже завжди вживається суфікс -сь (суфікс -ся трапляється лише у віршованих текстах): змагаються + чи – змагаючись, задуматись (задумався) + ши – задумавшись.
Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії. У такому разі дієприслівником позначають менш важливу, другорядну дію.
Наприклад, не можна вжити дієприслівник в реченні Коли в грядуще дивимось сьогодні, нам уявляються лави молоді, бо тут кожна дія стосується іншого діяча: дивимось — ми, а уявляються (хто? що?) — лави. І навпаки, в реченні Коли в грядуще дивимось сьогодні, бачим лави молоді можна вжити дієприслівник, бо обидві дії стосуються того самого діяча ми — ми дивимось і ми бачим: В грядуще дивлячись сьогодні, ми бачим лави молоді... (М. Нагнибіда.)
Дієприслівник прилягає до присудка, окреслюючи другорядний процес, що його зазвичай виконує підмет. Розгляньмо три речення:
1. Сонце піднімається з-за обрію та освітлює долину.
2. Піднімаючись із-за обрію, сонце освітлює долину.
3. Сонце піднімається з-за обрію, освітлюючи долину.
У реченні (1) суб’єкт — сонце є підметом, який виконує два рівноправні процеси (піднімається та освітлює).
У реченні (2) мовця цікавить передусім освітлювання долини, тобто процес освітлює буде основним, а поданий дієприслівником піднімаючись — другорядним, що супроводжує основний.
У реченні (3) навпаки, йдеться насамперед про рух сонця, тому другорядний процес подано дієприслівником освітлюючи.
Объяснение:
все остальное сам(а)
На мою думку, Григорій Сковорода – один з найвизначніших філософів не лише України, а й всього світу. Все його життя б існування людини, заснований на глибокій моралі і високих чеснотах. Цей мудрець був переконаний, що після людини лишаються тільки її діла.
Сковорода розмірковував, по-перше, про людське тіло, а, по-друге, про душу. Він присвятив своє життя пошуку істини буття і передачі її майбутньому поколінню. Філософ дотримувався думки, що багатство не робить людину кращою, а все що потрібно їй для існування, дає природа.
Мислитель також проповідував ідею «сродної» праці, тобто праці за покликанням. На його думку, лише в праці, яка приносить задоволення, людина може бути щасливою.
Тема багатства і праці порушена у п’єсі Карпенка-Карого «Хазяїн». Головний герой твору Терентій Пузир намагається збагатитися за до шахрайства, а не тяжкої праці.
З досвіду власного життя переконуюся, що поваги від людей і добробуту можна заслужити виключно чесною працею за покликанням. Підтвердженням цього є мій дідусь. Змолоду він, який народився не в заможній сім’ї, важко працював і швидко перейшов на «свої гроші». Але завдяки своїй наполегливості і працелюбності дідусь зазнав кар’єрного росту: від різноробочого на фабриці до головного директора, при цьому він не втратив довіри і поваги своїх підопічних.
Отже, я можу зробити висновок, що на першому місці для людини має бути її духовне життя, а не задоволення тілесних потреб. Багатство не є джерелом щастя, воно лише створює його ілюзію. Тож дбаймо про наші душі, бо в людині прекрасним має бути все: і тіло, і душа.