Євангельські притчі допомагають людині вивчити життєві мудрості які надалі зможуть до у вирішенню певних проблем. Абуль-Фарадж називав притчі розповідями, що відсвіжує розум і видаляють з серця горе і печаль. «Нехай вони послужать втіхою для стражденних, цілющим бальзамом для людей з розбитим серцем, путівником для люблячих настанови й кращим другом для цінителів смішного», — писав він. Притчі - це непрямі вказівки, натяки, які проникають у серця подібно насінню. В певний час або сезон, вони проростуть і дадуть сходи. На перший погляд може здатися, що притча не несе ніякої корисної інформації, але це тільки на перший погляд.
У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…
Абуль-Фарадж називав притчі розповідями, що відсвіжує розум і видаляють з серця горе і печаль. «Нехай вони послужать втіхою для стражденних, цілющим бальзамом для людей з розбитим серцем, путівником для люблячих настанови й кращим другом для цінителів смішного», — писав він.
Притчі - це непрямі вказівки, натяки, які проникають у серця подібно насінню. В певний час або сезон, вони проростуть і дадуть сходи. На перший погляд може здатися, що притча не несе ніякої корисної інформації, але це тільки на перший погляд.
У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…