Установіть відповідність між розділовим знаком та безсполучниковим реченням, у якому його пропущено
кома двокрапка тире крапка з комою
Стежечка повела їх угору між піщані кучугури порослі лозами (За Ю. Мушкетиком).
Обернувся я на хати нема в мене хати! (Т. Шевченко)
Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині (В. Сосюра).
І не був поет самотнім до його малої хати раз у раз ходила молодь пісні-слова вислухати (Леся Українка).
Не щебечи, соловейку, під вікном близенько не щебечи, малюсенький, на зорі раненько (В. Забіла).
Стежечка повела їх угору між піщані кучугури порослі лозами (За Ю. Мушкетиком).
Обернувся я на хати нема в мене хати! (Т. Шевченко)
Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині (В. Сосюра).
І не був поет самотнім до його малої хати раз у раз ходила молодь пісні-слова вислухати (Леся Українка).
Не щебечи, соловейку, під вікном близенько не щебечи, малюсенький, на зорі раненько (В. Забіла).

Місце де я проводив свої літні канікули та роки життя, воно дуже важлива для мене. Таким місцем можна назвати моє село. За період, який я прожила тут, мені знайомі кожна вулиця, будинок та мешканець. Все це рідне і незабутнє.

Моє село розташоване на березі річки Південний Буг. Його територія та чисельність населення є досить великими. Охочим оселитись тут ,подобається близьке розташування села поряд з містом, зручні комунікації й разом з тим спокійне тихе сільське життя та мальовнича природа.

У селі працює гарна школа, оснащена сучасним обладнанням, що дає змогу дітям здобувати якісні знання. Селяни завжди можуть розраховувати на своєчасну до у місцевій лікарні. Також для їхніх потреб завжди відкриті пошта, клуб, місцевий музей, бібліотека, аптека та магазини.

Влада села організовує різні масові культурні заходи, у яких селяни також беруть активну участь. Мені дуже подобаються наші народні концерти, тут можна познайомитись з місцевим фольклором. На мою думку, саме в селі особливо шанобливо оберігають та продовжують стародавні звичаї та традиції.

Объяснение:

(+ 2 комы)

Найбільше й найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами, що доводиться їх запам'ятати, набуваємо й розуміння того, що ті слова визначають, чи назву якої речі, чи думку про що-небудь. Тобто, ми разом зі словами набираємося й розуму, набуваємо чужих думок, навчаємося самі думати й ті думки викладати словами.

Наші діти у свою чергу додають до здобутого від нас скарбу мови своїх вимовів того, що їм за свого життя довелося навчитися пере¬думати, пережити. Так і складається людська мова, що з кожним новим коліном все більше та більше шириться-зростає.