Перед мною картина монастирського "запорожець". з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань. сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях. запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас. картина а. монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно.
1. Молода господиня пройшла по двору. Чорна, довга, її коса, непорушно лежала на
спині (Г. Тютюнник). 2. Хлопці жевжиками просуваються між дорослими й, безперестан-
ку кричать дзвінкими, веселими голосами (В. Винниченко). 3. Сухий,колючий вітер зірвав
з отаманової Щоки, солону сльозу (Ю. Мушкетик). 4. Захар глядів на молоду пару ясними,
радісними очима (І. Франко). 5. Я на гору, круту, крем'яную, буду камінь тяжкий підіймать
(Леся Українка). 6. Нас, у цю мить, огортає інше тремтливе відчуття ніжності (О. Купрій).
7. Рівний, залитий сонцем, степ, одразу принишк (О. Гончар). 8. Оспіваний поетами, рідний
Київ найбільш чарівний навесні. 9. Самотня, рясно вкрита білим цвітом вишня, нахилила-
ся біля ставу (І. Коваль).