На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.
Н. тридцять висим р. тридцяти( тьох) восьми( висьмох) д. тридцяти( тьом) восьми( висьмом) з. тридцять( тьох) висим( ( висьмох) о. тридцятьма( тьома) висьмома м. на тридцяти( тьох) восьми( висьмох)
н.двисти сорок три р.двохсот сорока трьох д.двомстам сорока трьом з. двисти сорок три трьох о. двомастами сорока трьома м. на двохстах сорока трьох
н.тисяча сто шистдесят сим р. тисячи ста ШИСт десяти( тьох) семи( симох) д. тисячи ста ШИСт десяти( тьом) семи( симом) з. тисячу сто шистдесят( тьох) сим( симох) о. тисячею ста шистдесятьма( тьома) симома м. на тисячи ШИСт десяти( тьох) семи( симох)
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.
р. тридцяти( тьох) восьми( висьмох)
д. тридцяти( тьом) восьми( висьмом)
з. тридцять( тьох) висим( ( висьмох)
о. тридцятьма( тьома) висьмома
м. на тридцяти( тьох) восьми( висьмох)
н.двисти сорок три
р.двохсот сорока трьох
д.двомстам сорока трьом
з. двисти сорок три трьох
о. двомастами сорока трьома
м. на двохстах сорока трьох
н.тисяча сто шистдесят сим
р. тисячи ста ШИСт десяти( тьох) семи( симох)
д. тисячи ста ШИСт десяти( тьом) семи( симом)
з. тисячу сто шистдесят( тьох) сим( симох)
о. тисячею ста шистдесятьма( тьома) симома
м. на тисячи ШИСт десяти( тьох) семи( симох)