Уточнювальними членами речення можуть бути: підмет, присудок, додаток, означення, прикладка, обставина
підмет, присудок, прикладка, додаток
додаток, прикладка, означення
присудок, означення, обставина, додаток
Відокремлена уточнювальна обставина місця є в реченні:
Найчастіше припливав молодий Козак Семен, уродливий парубок (Марко Вовчок).
Звідси, з високої Софіїної альтанки, видно майже весь асканівський степ (О.Гончар).
У неділеньку у святую, у досвітнюю годину, у славному-преславному місті Чигирині задзвонили в усі дзвони (Т.Шевченко).
Усяка пташечка, радіючи, співала (Л.Глібов.)
Відокремлюватися можуть:
головні й другорядні члени речення
другорядні члени речення
лише означення
головні члени речення
Відокремленими називаються члени речення, які:
передають ставлення мовця до висловленого, його оцінку.
відносяться до одного й того самого слова в реченні й відповідають на одне й те саме питання;
вказують на того, до кого звернено мовлення;
виділяються за змістом та інтонаційно;
Борода не робить мудрим чоловіка.
В умілого і долото рибу ловить.
Вік живи - вік учись.
Вчення в щасті красить , а в нещасті тішить.
Вченому світ , а невченому тьма.
Гарно того вчити , хто хоче все знати.
Голова без розуму , як ліхтарня без свічки.
Голова не на те , щоб тільки кашкет носить.
Грамоти вчиться - завжди пригодиться.
Грамотний - видющий і на все тямущий.
Дарма , що малий , а й старого навчить.
Де старий спотикнеться , там нехай молодий добре напнеться.
Дивиться рідко , та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть , як похвала дурного.
За битого двох небитих дають , та й того не беруть.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Знає , на чім світ стоїть.