Утворіть від основ іменників прикметники із суфіксами -н-, -єн-, -ан-(-ян)-, -ов-. визначте розряд за значенням, групу. хвилина, стіна, глина, срібло, половина, ім’я, машина, камінь, олово, солома, дерево, мед, дух, віск, буква, баштан, орган, вина, зміна, осінь, полин, сон, день. • поясніть написання н і нн у суфіксах прикметників.

Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо "Люлі, люлі, прилетіли гулі", "Котку, котку-рябку", "Ходить сон коло вікон". Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: "Ходить гарбуз по городу". Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — "За Україну", "Не пора". Особливо подобається "Гей, у лузі червона калина". Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.

Земле барвінкова, дай мені здоров"я. Назвати нашу землю «барвінковою» міг тільки справжній поет. Таким поетом є Петро Мойсейович Перебийніс. Він написав багато віршів про рідну землю, про природу рідного краю. Його душа тонко відчуває красу довкілля і щиро вболіває за ті тортури, яких їй доводиться терпіти від людської жорстокості та недбальства.

У світі є багато різних країн. І кожна з них приваблива по-своєму. В деяких з них приємно відпочивати, в інших – оглянути пам»ятки, в якихось – підкоряти вершини або ж океани. Але ми завжди повертаємося туди, де нам найприємніше, - додому,  в Україну. Вона чарівна й неповторна, її земля – найродючіша, а люди – наймиліші.

Минулися часи, коли флорою опікувалася богиня Флора, а фауною – богиня Фауна. Тепер за все відповідає людина, яка живе на цій землі. Все, що їй потрібно, людина отримує від природи. Кожен з нас скаже, що він любить природу. Можливо, це так, але хто ж тоді розводить в лісі вогнища, від яких вигорають цілі гектари насаджень? Хто залишає сміття на галявинах та в ярах? Хто забруднює водойми пластиковим сміттям? Хто по-браконьєрському підло вбиває тварин? Це людина.

Переглянути таке ставлення до природи, покаятися та почати її по-справжньому любити, стати справжнім господарем на землі теж повинна людина.Ніхто, крім нас, цього не зробить.

І тоді барвінкова земля дасть нам і здоров»я, і їжу, і одяг, і житло – все, що має, віддасть людині.