ответ: Ми живемо в чудовій країні, що зветься Україною. Тому наш обов'язок знати державну мову. Це необхідність! До того ж дуже легко! Адже той, хто хоч раз почув українську мову, вже відразу в неї закохався. Її не можна не любити, слова, мов пісня, просто ллються! Українська мова зачаровує своєю мелодійністю та невимушеною красою. Крім того, в ній історія наших дідів і прадідів, наших предків. Ми повинні поважати державну мову, оберігати та вдосконалювати своє вміння вільно нею спілкуватися для того, аби передати її нашим нащадкам. Любіть її! Без мови немає держави, це як пелюстки без квітки! Недарма кажуть, що мова - душа народу. Це дійсно так! Наша українська мова додає нам наснаги й сил. Особливо це актуально у наш, нелегкий для держави, час! Плекаймо нашу українську мову й гордімося нею, адже вона - наше багатство!
Я не дуже люблю прибирання - це факт, в якому мені важко зізнаватися. Але приходить день, коли безлад досягає якихось критичних норм. Тоді я сумно зітхаю, і вирішую взяти себе в руки, втішаючися тим, що зроблю всю роботу буквально за одну годину, а потім займуся улюбленою справою.
Тоді я відчиняю вікно і рішуче беруся за роботу. Зазвичай, я приводжу до ладу речі на письмовому столі: складаю книжки та зошити, збираю ручки та олівці, розкидані будь-де. Тоді беруся за пилосос. Працюю з ним, вичищаючи диван та килимок перед ним, крісло, а потім і підлогу.
Оглядаю кімнату з задоволенням, роблю відкриття - вона стала затишнішою, охайнішою. Але ж це ще не все. Я протираю від пилу комп"ютер, стіл, підвіконня. Тоді складаю до шафи розкиданий всюди одяг, різні дрібниці.
Здається, все на місцях. Часу пройшло - майже година. І мені тепер зовсім не сумно, а навпаки - весело. Я ще наостанок беруся за швабру та протираю підлогу. В кімнаті свіжо, повітря прохолодне і чисте. Підлога блищить. Всі речі на місцях. Прибирання закінчене. Можна знова займатися своїми улюбленими справами.
ответ: Ми живемо в чудовій країні, що зветься Україною. Тому наш обов'язок знати державну мову. Це необхідність! До того ж дуже легко! Адже той, хто хоч раз почув українську мову, вже відразу в неї закохався. Її не можна не любити, слова, мов пісня, просто ллються! Українська мова зачаровує своєю мелодійністю та невимушеною красою. Крім того, в ній історія наших дідів і прадідів, наших предків. Ми повинні поважати державну мову, оберігати та вдосконалювати своє вміння вільно нею спілкуватися для того, аби передати її нашим нащадкам. Любіть її! Без мови немає держави, це як пелюстки без квітки! Недарма кажуть, що мова - душа народу. Це дійсно так! Наша українська мова додає нам наснаги й сил. Особливо це актуально у наш, нелегкий для держави, час! Плекаймо нашу українську мову й гордімося нею, адже вона - наше багатство!
Объяснение:
Я не дуже люблю прибирання - це факт, в якому мені важко зізнаватися. Але приходить день, коли безлад досягає якихось критичних норм. Тоді я сумно зітхаю, і вирішую взяти себе в руки, втішаючися тим, що зроблю всю роботу буквально за одну годину, а потім займуся улюбленою справою.
Тоді я відчиняю вікно і рішуче беруся за роботу. Зазвичай, я приводжу до ладу речі на письмовому столі: складаю книжки та зошити, збираю ручки та олівці, розкидані будь-де. Тоді беруся за пилосос. Працюю з ним, вичищаючи диван та килимок перед ним, крісло, а потім і підлогу.
Оглядаю кімнату з задоволенням, роблю відкриття - вона стала затишнішою, охайнішою. Але ж це ще не все. Я протираю від пилу комп"ютер, стіл, підвіконня. Тоді складаю до шафи розкиданий всюди одяг, різні дрібниці.
Здається, все на місцях. Часу пройшло - майже година. І мені тепер зовсім не сумно, а навпаки - весело. Я ще наостанок беруся за швабру та протираю підлогу. В кімнаті свіжо, повітря прохолодне і чисте. Підлога блищить. Всі речі на місцях. Прибирання закінчене. Можна знова займатися своїми улюбленими справами.