Уякому рядку між словами слід вживати сполучник й?
1. золото (і, й) срібло, місяць (і, й) зорі, сидіти (і, й) мріяти, сміх (і, й) сльози.
2. червоне (і, й) біле, приходить (і, й) є, дощ (і, й) сніг, весела (і, й) щаслива.
3. ручка (і, й) олівець, мороз (і, й) вітер, цікаво (і, й) весело, купив (і, й) приніс.
4. помідори (і, й) огірки, фрукти (і, й) овочі, діти (і, й) онуки, вчителі (і, й) інженери.
5. інститути (і, й) університети, правда (і, й) кривда, хліб (і, й) сіль, читати (і, й) переказувати.
4. з'ясуйте, у якому рядку при словозміні чи словотворенні голосні в усіх словах чергуються.
а жовтий, чемпіон, жердина, садочок, жертва.
б зірка, сотня, день, щока, шостий.
в крихта, сестра, пісня, кишеня, вогонь.
г город, око, учитель, червень, чемпіон.
д казка, закон, холод, вечеря, річ
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.
Згодом усі мешканці країни української мови зрозуміли, що це було неправильне рішення, бо люди не могли до кінця висловити свою думку, розповісти потрібну інформацію. Прислівник допомагав усім розповісти про час, місце події. Порадилися інші частини мови і вирішили: потрібно покликати Прислівника назад додому. Він прийшов, усі вибачилися перед ним і існує ця країна української мови аж до тепер. І живуть там усі довго та щасливо...