Уявіть що ви в супроводі когось із дорослих звернулися до центру надання адміністративних послуг з метою оформлення паспорта. Складіть діалог 5-8 реплік відповідно до ситуації. Використайте у формі кличного відмінка імена й по батькові Сергій Степанович та Юлія Павлівна
Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.
У дворі нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...
Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.
-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.
-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.
-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.
Мій тато працює на великій шхуні. Його головна роль-це керувати штурвалом. Коли він повертається додому, завжди розказує мені цікаві історі, розповідає про дельфінів, китів яких він бачить в морі.
Одного разу коли він повернувся додому, я попросила його щоб наступного разу взяв мене з собою на шхуну. Він сказав що я дівчинка, а це тільки для хлопців. Я на нього образилась. Він подивився на мене, усміхнувся і сказав такі слова: " Наступного разу на нас чекають великі пригоди!"
Ось настав цей день. Ми бистро зібрались і направились в сторону моря де стоять всі кораблі. Мені було дуже весело і водночас цікаво керувати штурвалом. Та коли наступив вечір, з*явився сильний туман..і почало блискати та гриміти. Тато сказав, що приближається шторм! Коли почався дуже сильний дощ. я сиділа в каюті. Там було дуже добре, але трохи страшно, тому що хвилі колисали шхуну і здавалося що ми зараз перевернемось. Та на щастя все минулось.
Коли ми повернулись додому я розказала мамі про нашу пригоду, і про великий шторм. Після того мені було страшно подорожувати з татом в морі, але було і дуже цікаво. тому що я мала ще багато чого побачити та узнати!