Складні слова утворені повторенням тих самих слів, синонімів або антонімів пишуться через дефіс.
Але! Якщо складне слово утворення повторенням тих самих слів, але в різних відмінках, пишемо ОКРЕМО:
честь честю (Н.в+О.в.), кінець кінцем (Н.в.+О.в.), раз у раз (Н.в.+Зн.в.), нога в ногу (Н.в.+Зн.в.), рік у рік (Н.в.+Зн.в.)
Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо.
Давним-давно - прислівник, який є незмінний да й ще і синонімічним, за правилом ми пишемо його через дефіс.
Честь честю - також прислівник, який утворений поєднанням двох іменників, які можуть відмінюватися. Так як вони різні за відмінками - ми пишемо цей прислівник окремо, за правилом.
Жанр картини К. Білокур "Сніданок" — натюрморт. За визначенням це живописний твір, на якому зображують неживі предмети, фрукти, квіти, дичину, рибу тощо.
На картині "Сніданок" ми і бачимо куточок стола, на якому розташувалась нехитра їжа: буханець житнього хліба з відрізаним окрайцем, миска з чищеною вареною картоплею, тарілка з огірками та редискою. Розмальований керамічний глечик з традиційними квітами, поруч кухоль з ложкою. На другому плані — скляна банка з темно-червоними півоніями.
Все так просто і начебто безпосередньо. Але дивишся на картину і на серці тепліє. Відчуваєш себе як у бабусі в селі, коли прокинешся уранці, вийдеш в літню кухню, а там на столі — майже такий сніданок, що бабуся залишила, коли пішла виганяти корову.
І починаєш відчувати чудовий запашистий дух свіжого хліба, який художниця розташувала на першому плані тому, мабуть, що хліб — найважливіша річ для селянина. І знаєш майже напевно, що глечик теплий, бо в ньому свіже ранкове молоко. А в кухлі, звичайно, мед...
Майстерність художниці полягає саме в тому, що вона в такі прості речі вдихнула стільки поезії, тепла і любові до рідного краю і до простого селянського життя, стільки поваги до великої праці хлібороба. Не можна не побачити ще й прагнення до краси, бо саме тому на столі майже поруч з хлібом стоять розкішні темно-червові півонії...
Складні слова утворені повторенням тих самих слів, синонімів або антонімів пишуться через дефіс.
Але! Якщо складне слово утворення повторенням тих самих слів, але в різних відмінках, пишемо ОКРЕМО:
честь честю (Н.в+О.в.), кінець кінцем (Н.в.+О.в.), раз у раз (Н.в.+Зн.в.), нога в ногу (Н.в.+Зн.в.), рік у рік (Н.в.+Зн.в.)
Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо.
Давним-давно - прислівник, який є незмінний да й ще і синонімічним, за правилом ми пишемо його через дефіс.
Честь честю - також прислівник, який утворений поєднанням двох іменників, які можуть відмінюватися. Так як вони різні за відмінками - ми пишемо цей прислівник окремо, за правилом.
На картині "Сніданок" ми і бачимо куточок стола, на якому розташувалась нехитра їжа: буханець житнього хліба з відрізаним окрайцем, миска з чищеною вареною картоплею, тарілка з огірками та редискою. Розмальований керамічний глечик з традиційними квітами, поруч кухоль з ложкою. На другому плані — скляна банка з темно-червоними півоніями.
Все так просто і начебто безпосередньо. Але дивишся на картину і на серці тепліє. Відчуваєш себе як у бабусі в селі, коли прокинешся уранці, вийдеш в літню кухню, а там на столі — майже такий сніданок, що бабуся залишила, коли пішла виганяти корову.
І починаєш відчувати чудовий запашистий дух свіжого хліба, який художниця розташувала на першому плані тому, мабуть, що хліб — найважливіша річ для селянина. І знаєш майже напевно, що глечик теплий, бо в ньому свіже ранкове молоко. А в кухлі, звичайно, мед...
Майстерність художниці полягає саме в тому, що вона в такі прості речі вдихнула стільки поезії, тепла і любові до рідного краю і до простого селянського життя, стільки поваги до великої праці хлібороба. Не можна не побачити ще й прагнення до краси, бо саме тому на столі майже поруч з хлібом стоять розкішні темно-червові півонії...