В 45 СДАВАТЬ
1.Складне речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком є в рядках
А. Вишнево-яблуневі садки, що сьогодні зранку були такі змерзлі, подобрішали,
потеплішали, і село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.
Б. Уже травень засвітив свічки каштанів білі, і йде в квітках весна у рідному краю, я так його люблю, що передать не в силі в закоханих словах усю любов мою.
В. Над річкою, в чистім полі, могила чорніє; де кров текла козацькая, трава зеленіє.
Г. Нині кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі і тривоги.
2. Складне речення із безсполучниковим і підрядним зв’язком є в рядках
А. Село у тумані, з гори видно, як сонце прудко біжить десь із поля.
Б. День той ткався і ткався із різних настроїв, у яких переважав радісний, та
подеколи до нього долучався і сумний.
В. Так це ім’я прилипло до Івана, пізніше письменник додав до нього прізвище
Черемшина, яке взяв від назви річки Черемош.
Г. Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь і натрушує журбу на мою наболілу душу.
3. Складне речення з різними видами зв’язку є в рядках
А. Листя не може проти течії, воно жовтіє від туги, опадає, і вода відносить його до моря.
Б. Той, хто з народом долю поділяє, від нього має щедру нагороду.
В. Я слухав рідну пісню, рідну мову, і вона лилася струмком, у якому переплелись запахи калини, чебрецю, лепехи.
Г. Одного зимового погожого дня забарабанили, заспівали дзвіночки — на нашу вулицю ввірвалася трійка в яблуках.
4. Чотири частини має складне речення:
А.Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.
Б. В темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.
В. Скоро зайде ранній осінній вечір, ляже непроглядна тьма, яку не можуть здолати кволі вогники гасівок, що тьмяно проблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових будиночків.
Г. А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.
5. Правильно розставлено розділові знаки у складному реченні зі збігом двох сполучників:
А. Шерхіт очеретів сповнював душу, і коли Яким зрізав ножем першу очеретину, він став заспокійливим гулом.
Б. З того вечора я часто приходив до дядька Себастіяна, і, коли він мав час, ми разом читали якусь книгу, газети чи гомоніли про всяку всячину.
В. З часу втечі з полону Добриня рідко згадував свого колишнього господаря, навіть зринала було думка, що вже ніколи з ним не зустрінеться, що він або загинув під час облоги Києва, або якщо вижив, пішов далі з Батиєм.
Г. Мати брала пучками ягоду, несла до вуст, і коли роздушувала черешню, то в кутиках уст спалахував сік.
Осінь – чудова пора року, різнобарвна і різноманітна. Деякі люблять осінь, а інші не розуміють, що в ній гарного. По-моєму, не буває поганих і хороших часів року, тому що всі вони потрібні і по-своєму красиві.З одного боку, краса осінньої природи радує око і надихає поетів і художників. Жовте листя дерев, айстри і жоржини в саду, гриби у лісі, тонке мереживо блискучою павутини всюди. Довгоочікувана прохолода після літньої спеки. Килим з опалого листя, що шарудить під ногами. Високою чисте небо над головою, прозоре повітря, крики відлітаючих птахів.
Наші далекі предки зустрічали новий рік восени – в період збору врожаю. Це був радісний час, коли після довгих праць люди бачили результати своїх зусиль. Повні комори зерна, погреби з буряком та картоплею, сіно для худоби. Саме восени можна було по-справжньому оцінити багатство природи, щедрість рідної землі. Люди святкували завершення трудового року, дякували землю за її дари. Адже скоро прийде зима. Саме тому в народі побутували приказки «Осінь - запасиха, зима – подбериха», «Прийде осінь, за все спитає», «Курчат по осені рахують», «Восени і горобець багатий». Нам сьогодні важко уявити, як люди зимували тільки на свої запаси, зроблені восени.Багато людей не люблять осінь, особливо пізню. Їм не подобається мінлива погода, часті холоди, вітер і дощ. Похмурі дні псують настрій. Люди частіше застуджуються і менше гуляють на вулиці. Але для природи осінь необхідна – це період, рослини і тварини готуються до зимового сну. Крім того, осінь дарує нам дійсно багато краси, і за це я її люблю.
Проходит лето, и начинается мое любимое время года – осень. К сожалению, не всем эта пора по душе. Некоторые считают ее скучным, промозглым, серым временем. А других осень завораживает, притягивает своими неповторимыми красками.
Поражает сочетание таких разных цветов, которые составляют идеальную красоту каждой веточки, каждого дерева. Ночью при свете фонарей эти желтые и багровые, пурпурные и золотые листья приобретают какое-то удивительное сияние.
Даже это хаотичное, на первый взгляд, расположение опавших листьев вызывает в моей душе чувство восхищения, - ты как будто ступаешь по мягкому разноцветному ковру… Да, куда ни взглянешь: листья вверху, внизу, вокруг – одним словом, всюду и везде. Вот листья, красиво покачиваясь, опускаются на воду тихо и плавно, не спеша и спокойно.
А это постоянно меняющееся осеннее небо! Кажется, что природа старается показать все свои достоинства на фоне глубокой синевы.
Ранней осенью небеса чистые, неповторимого лазурного цвета, с легкими белыми облаками. Но постепенно игривая осень окрашивает небосвод серыми цветами, а невесомые облака становятся свинцовыми дождевыми тучами.
Дни становятся все меньше, уступая время ночной тишине. Осенью не хочется особенно суетиться, мчаться куда-то. Осенняя пора дарит нам возможность проводить время с друзьями, бывать наедине с собой и своими мыслями. Каждое время года красиво по-своему, но именно осень заставляет нас задуматься о том, что все в мире бренно и когда-либо заканчивается.
Не стоит жалеть об этом, ведь на смену печали и тоски всегда приходит новое чувство радости и счастья, нужно только немного подождать…