Від поданих іменників утворіть форми давального й місцевого відмінків однини та запишіть їх фонетичною транскрипцією. Охарактеризуйте зміни приголосних, які при цьому відбуваються, узагальніть сво Зразок: Петрушці, у петрушці - [пеитрус'ц'і] - часткова регресивна асиміляція за місцем творення та за м’якістю: твердий шиплячий [ш] уподібнився до м’якого свистячого [с’] під впливом наступного м’якого свистячого [ц']. Буквосполученню шц перед закінченням - і в давальному й місцевому відмінках іменників відповідає звукосполучення [с'ц ’]. Дужка, ложка, стежка, книжка, Палажка, діжка, сережка, папужка, сніжка; юшка, пташка, дошка, кашка, пляшка, грушка, кришка, подушка, Мелашка; поличка, онучка, паличка, ручка, річка, копичка, собачка, швачка, наймичка; нотатка, квітка, тітка, азіатка, калитка, печатка, плитка, намітка, кімнатка; незабудка, жердка, кладка, грядка, борідка, колядка, загадка, довідка, ягідка.
Говорити навмання ⇒ говорити як вийде, не маючи точної інформації про те, що говориш.
Мій однокласник сподівався отримати гарну оцінку, тому говорив навмання.
Верзти як спросоння ⇒ казати дурниці, бормотати.
Бабуся каже, що я весь день щось верзу, наче спросоння.
Тинятися попідтинню ⇒ бути безпритульним; жебракувати.
Жінка з малою дитиною на руках вже близько року тинялася попідтинню.
Я люблю свое рідне місто за його чарівні будинками, театри ,кінотеатри, зоопарки, парки відпочинку.Я люблю ходити по його просторним вулицям ,люблю сидіти у його зелених лісах.Ви думаете ,що я покину своє рідне місто?
Ніколи,ніколи,ніколи!Я назавжди залишуся у своїх Чернівцях!