Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не ТІЛЬКИ добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: "Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...". Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка (Керелівка). Пізніше Т. Шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився (про себе, малого, і про батьківську хату в Кирилівці Шевченко згадував у повісті "Княгиня").
У 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.
Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.
Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяева (здібності до малярства виявилися в Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури. Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, Оі Венеціановим, В. Жуковським, Є. Іребінкою).
Ви любите хатню роботу? Я - ні. Вона одноманітна, нудна, часом навіть виснажлива. А найголовніше, за що я її не люблю, - скільки нею не займайся, а результату особливого не видно. Інша справа - будівельники, чи, скажімо, кравці. Попрацював на будівництві - звів нове житло, або посидів за швейною машинкою - ось і готовий новий костюм.
Але як би погано я не ставився до обов"язку щоденно по кілька разів мити посуд, вимітати сміття, прибирати свої речі або чистити картоплю, я усвідомлюю, що це потрібна робота. Її необхідно робити, бо замість тебе її ніхто не зробить, а жити серед бруду і мотлоху - неприпустимо.
Що ж робити, щоб така робота не здавалася аж занадто обтяжливою та нудною? Ну, у кожного свої методи. Я намагаюся супроводжувати домашні справи своєю улюбленою музикою. Або дивлюся щось по телевізору краєм ока. Або втішаюся тим, що будь-яка робота не триватиме вічно, і скоро я зможу зайнятися улюбленою справою.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
(1814—1861)
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не ТІЛЬКИ добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: "Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...". Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка (Керелівка). Пізніше Т. Шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився (про себе, малого, і про батьківську хату в Кирилівці Шевченко згадував у повісті "Княгиня").
У 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.
Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.
Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяева (здібності до малярства виявилися в Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури. Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, Оі Венеціановим, В. Жуковським, Є. Іребінкою).
Ви любите хатню роботу? Я - ні. Вона одноманітна, нудна, часом навіть виснажлива. А найголовніше, за що я її не люблю, - скільки нею не займайся, а результату особливого не видно. Інша справа - будівельники, чи, скажімо, кравці. Попрацював на будівництві - звів нове житло, або посидів за швейною машинкою - ось і готовий новий костюм.
Але як би погано я не ставився до обов"язку щоденно по кілька разів мити посуд, вимітати сміття, прибирати свої речі або чистити картоплю, я усвідомлюю, що це потрібна робота. Її необхідно робити, бо замість тебе її ніхто не зробить, а жити серед бруду і мотлоху - неприпустимо.
Що ж робити, щоб така робота не здавалася аж занадто обтяжливою та нудною? Ну, у кожного свої методи. Я намагаюся супроводжувати домашні справи своєю улюбленою музикою. Або дивлюся щось по телевізору краєм ока. Або втішаюся тим, що будь-яка робота не триватиме вічно, і скоро я зможу зайнятися улюбленою справою.