хто з нас не любить книжок? дійсно, важко уявити таку людину. у народі кажуть: «хто багато читає, той багато й знає» . кожен – інтелігент, бізнесмен, робітник – має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами .та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. з давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
а колись, у прадавні часи, на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. замість паперу пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. відтоді й почали в усьому світі писати на папері.
книга в україні завжди користувалася великою пошаною. «велика користь буває від учення книжного. книги – це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості», – писав давньоукраїнський літописець. зрозуміло, чому в київській русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. про це переконливо свідчать історичні джерела – ті самі книжки.
я не можу уявити свого життя без книги. найбільше мені подобаються твори дитячої літератури й сучасна фантастика. але найнезабутніше враження справила на мене колись повість-казка «чарівник смарагдового міста» , яку написав олександр волков. я перечитував її кілька разів, кожного разу відкриваючи для себе щось цікаве й нове. пізніше я захопився романами жюля берна. у моїй уяві виникали екзотичні пейзажі, сповиті імлою. я бачив себе й бідолахою, викинутим на берег морськими буревіями, і п'ятнадцятирічним капітаном, що веде свій корабель до благородної мети, і дикуном, який усе життя провів серед незайманої природи на безлюдному острові. а зараз я охоче читаю серйозні твори українських письменників, де розповідається сувора правда про нелюдське життя нашого народу за часів далекого й не дуже далекого минулого.
я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
На сьогоднішній день можна з впевненістю стверджувати, що Інтернет став невід’ємною складовою нашого життя, існування нашої урбаністичної цивілізації. Навіть ті, хто був супротивником використання досягнень сучасних технологій у нашому повсякденному житті сьогодні побачили ту користь, яку приносить людям Всесвітня павутина. Та констатувати, що новітні технології викликають однозначну реакцію у наших сучасників, представників різних соціальних та вікових верств населення, ніяк не вірно. Лише той, чия професійна діяльність чи повсякденне життя пов’язані з використанням досягнень комп’ютерних технологій, добре розуміє, наскільки суперечливі можуть бути оцінки такого явища, як Інтернет. З одного боку це:
Більш, ніж технічне середовище Інструмент для самовираження. Революційно нове явище, яке прийшло на зміну традиційним засобам тиражування і публічного поширення інформації. Осередок вільних від цензури прогресивних ідей, своєрідна Мекка свободи слова та інтелекту. Надзвичайно велика бібліотека. Нове великомасштабне і легкодоступне джерело знань. Зручний засіб самоосвіти.
З іншого боку Інтернет – це:
Такий собі “фоновий шум” інтелектуальної людської діяльності. Засіб безконтрольної пропаганди. Місце, засиджене любителями порнографії, недоброякісної реклами та легкої наживи. Інформаційний смітник. Засіб програмування дітей і підлітків, який перетворює їх в віртуальних монстрів.
Можна було б ще довго перераховувати достоїнства та недоліки Всесвітньої павутини, але вище перелічені чинники досить повно представляють різноманітну палітру думок сучасного суспільства про Інтернет. Сьогодні людство вже вкотре вирішує, наскільки гарно і наскільки погано те, що Інтернет проник в усі сфери нашого життя. Прихильники впровадження новітніх технологій у наше життя акцентують увагу на тому, що Всесвітня павутина надає змогу отримати доступ до будь-якої інформації, доступ до цінностей культури і мистецтва, доступ до величезної кількості наукових, художніх і розважальних матеріалів. Але в той же...
час Інтернет надає доступ до інформації, яку можна вважати небезпечною або розпусною, інформації, яка може негативно впливати на психологічний стан молодого покоління.
За впровадження Інтернету сьогодні виступають технічні фахівці та представники професій, яким існування Інтернету значно полегшило робочий процес до до досягнути кращих результатів у своїй діяльності. Не менш популярним та незамінним Інтернет став для тих, хто займається самонавчанням та прагне підвищити свій науковий та загальнокультурний рівень. І звісно, незамінним він став як надзвичайно зручний засіб різноманітних розваг, доступ до яких може отримати будь-хто.
Проти Інтернету виступають ті, хто хвилюється за здоров’я майбутніх поколінь, бо щоденне спілкування з комп’ютером погано впливає на стан організму, до того ж зменшується час, який люди раніше витрачали на фізичну працю та зайняття спортом. Крім того, Всесвітня павутина значно зменшила живе спілкування та замінила його на спілкування у всіляких чатах та на форумах. Те ж саме можна сказати при книжки та театр.
Той, хто любить читати, ніколи не проміняє звичайну книжку не бездушний монітор комп’ютеру. Бо електронні сторінки ніколи не замінять насолоди від перегортання паперових сторінок. Неможливо відмовитися від запаху тільки надрукованої книги та від змоги читати її у будь-яких умовах. Не замінить Інтернет і театру, бо цій вид мистецтва перш за все базується на присутності глядацької аудиторії, яка і створює надзвичайну атмосферу, поєднуючи актора с глядачем. Лише живе спілкування, лише знаходження в театральному залі дозволить в повній мірі зрозуміти творчі задумки режисера та акторського колективу. Тому я вважаю, що яким би розвинутим не став Інтернет, які б технології не приходили на до користувачам, звичайне телебачення, театр та книги Всесвітня павутина ніколи не
хто з нас не любить книжок? дійсно, важко уявити таку людину. у народі кажуть: «хто багато читає, той багато й знає» . кожен – інтелігент, бізнесмен, робітник – має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами .та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. з давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
а колись, у прадавні часи, на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. замість паперу пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. відтоді й почали в усьому світі писати на папері.
книга в україні завжди користувалася великою пошаною. «велика користь буває від учення книжного. книги – це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості», – писав давньоукраїнський літописець. зрозуміло, чому в київській русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. про це переконливо свідчать історичні джерела – ті самі книжки.
я не можу уявити свого життя без книги. найбільше мені подобаються твори дитячої літератури й сучасна фантастика. але найнезабутніше враження справила на мене колись повість-казка «чарівник смарагдового міста» , яку написав олександр волков. я перечитував її кілька разів, кожного разу відкриваючи для себе щось цікаве й нове. пізніше я захопився романами жюля берна. у моїй уяві виникали екзотичні пейзажі, сповиті імлою. я бачив себе й бідолахою, викинутим на берег морськими буревіями, і п'ятнадцятирічним капітаном, що веде свій корабель до благородної мети, і дикуном, який усе життя провів серед незайманої природи на безлюдному острові. а зараз я охоче читаю серйозні твори українських письменників, де розповідається сувора правда про нелюдське життя нашого народу за часів далекого й не дуже далекого минулого.
я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
На сьогоднішній день можна з впевненістю стверджувати, що Інтернет став невід’ємною складовою нашого життя, існування нашої урбаністичної цивілізації. Навіть ті, хто був супротивником використання досягнень сучасних технологій у нашому повсякденному житті сьогодні побачили ту користь, яку приносить людям Всесвітня павутина. Та констатувати, що новітні технології викликають однозначну реакцію у наших сучасників, представників різних соціальних та вікових верств населення, ніяк не вірно. Лише той, чия професійна діяльність чи повсякденне життя пов’язані з використанням досягнень комп’ютерних технологій, добре розуміє, наскільки суперечливі можуть бути оцінки такого явища, як Інтернет. З одного боку це:
Більш, ніж технічне середовище Інструмент для самовираження. Революційно нове явище, яке прийшло на зміну традиційним засобам тиражування і публічного поширення інформації. Осередок вільних від цензури прогресивних ідей, своєрідна Мекка свободи слова та інтелекту. Надзвичайно велика бібліотека. Нове великомасштабне і легкодоступне джерело знань. Зручний засіб самоосвіти.З іншого боку Інтернет – це:
Такий собі “фоновий шум” інтелектуальної людської діяльності. Засіб безконтрольної пропаганди. Місце, засиджене любителями порнографії, недоброякісної реклами та легкої наживи. Інформаційний смітник. Засіб програмування дітей і підлітків, який перетворює їх в віртуальних монстрів.Можна було б ще довго перераховувати достоїнства та недоліки Всесвітньої павутини, але вище перелічені чинники досить повно представляють різноманітну палітру думок сучасного суспільства про Інтернет. Сьогодні людство вже вкотре вирішує, наскільки гарно і наскільки погано те, що Інтернет проник в усі сфери нашого життя. Прихильники впровадження новітніх технологій у наше життя акцентують увагу на тому, що Всесвітня павутина надає змогу отримати доступ до будь-якої інформації, доступ до цінностей культури і мистецтва, доступ до величезної кількості наукових, художніх і розважальних матеріалів. Але в той же...
час Інтернет надає доступ до інформації, яку можна вважати небезпечною або розпусною, інформації, яка може негативно впливати на психологічний стан молодого покоління.За впровадження Інтернету сьогодні виступають технічні фахівці та представники професій, яким існування Інтернету значно полегшило робочий процес до до досягнути кращих результатів у своїй діяльності. Не менш популярним та незамінним Інтернет став для тих, хто займається самонавчанням та прагне підвищити свій науковий та загальнокультурний рівень. І звісно, незамінним він став як надзвичайно зручний засіб різноманітних розваг, доступ до яких може отримати будь-хто.
Проти Інтернету виступають ті, хто хвилюється за здоров’я майбутніх поколінь, бо щоденне спілкування з комп’ютером погано впливає на стан організму, до того ж зменшується час, який люди раніше витрачали на фізичну працю та зайняття спортом. Крім того, Всесвітня павутина значно зменшила живе спілкування та замінила його на спілкування у всіляких чатах та на форумах. Те ж саме можна сказати при книжки та театр.
Той, хто любить читати, ніколи не проміняє звичайну книжку не бездушний монітор комп’ютеру. Бо електронні сторінки ніколи не замінять насолоди від перегортання паперових сторінок. Неможливо відмовитися від запаху тільки надрукованої книги та від змоги читати її у будь-яких умовах. Не замінить Інтернет і театру, бо цій вид мистецтва перш за все базується на присутності глядацької аудиторії, яка і створює надзвичайну атмосферу, поєднуючи актора с глядачем. Лише живе спілкування, лише знаходження в театральному залі дозволить в повній мірі зрозуміти творчі задумки режисера та акторського колективу. Тому я вважаю, що яким би розвинутим не став Інтернет, які б технології не приходили на до користувачам, звичайне телебачення, театр та книги Всесвітня павутина ніколи не