Відповісти чесно, " скільки разів ми чули цей вислів, але ніколи не сприймали його за щось більше ніж усталений народний афоризм, який увійшов в мову як і сотні інших, що характеризують особливості нашої багатогранної культури. з часом ми навіть і не замислюємось над його значенням. хоча, насправді це питання постає щодня перед кожним із нас: зізнатися або приховати правду, піти на компроміс із власною совістю або вчинити холоднокровно, вибачитись і визнати провину чи уперто наполягати на своєму до останнього? і від того, який варіант з рештою буде обраний, залежить те, яким шляхом ми продовжимо рухатися: оберемо реальну дійсність або казкову оману? а як що до того, чи потрібно бути чесним із самим собою, та врешті-решт власною совістю? особисто я вважаю, що наявність вміння чесно оцінювати себе - єдиний правильний шлях, який до успіху. довести своє твердження я можу, грунтуючись на переконанні про те, що скільки від правди не ховайся, та вона все одно тебе знайде. так чи інакше ми можемо приховати, якусь таємницю від оточуючого світу, але не від себе. можна безліч разів переконувати себе і намагатися знайти виправдання, але чи має це сенс, коли всеодно знаєш правду? напевно, що ні, адже це так само безглуздо як переконувати вітер гнати струмені повітря в іншому напрямку. моя думка є беззаперечною й тому, що люди, які не правильно оцінюють власні можливості зіткаються з незворотньою правдою життя та просто не можуть дати їй відсіч у силу непереборної самовпевненості. у результаті це призводить до внутрішньо-психологічних руйнувань, але гірше, коли такі люди наділені владою, тоді наслідки необачності знаходять відлуння на долях цілих народів. історія пам'ятає багато таких особистостей. серед них і піночет, і династія кім у північній кореї, сталін та навіть колишній президент утікач янукович. попри це, я б хотів зупинитися на китайському політичному лідері мао цзедуну. за роки свого правління він створив справжній "культ особистості", залишивши і після смерті своє ім'я в історії національних героїв кнр. така радикальність у власних вчинках та надто впевнена поведінка у свій час призвела до "культурної революції" у 1966-1976рр, яка спричинила жорстку боротьбу з ревізіоністами та масові зачищення в колах високих чиновників. така політика слугувала приводом до знищення значної частини культурної спадщини китаю, економічного та інського хаосу. кількість жертв у цей період приблизно оцінюється в 40-70млн. з чого можна зробити висновок, що самовпевненість у своїх вчинках іноді буває фатальною. отже, підсумовуючи можна зазначити, що вміння чесно оцінювати себе - пріорітетниий чинник для тих, хто звик покладатися на власні сили. лише, зваживши на усі обставини, можна бути впевненим у беззаперечності результату. інакше ви ризикуєте стати заручником амбіцій та послизнутися на фальшивих переконаннях.
"аліса в країні чудес" дуже цікава казка, і якщо в ній не видно моралі, то тільки на перший погляд. насправді ця казка може навчити дитину, та й дорослого, дуже багато чому.
перш за все, ця казка вчити ніколи не втрачати самовладання і зіткнувшись з незрозумілим і може бути навіть неможливим не губитися, а прийняти нові реалії такими як є і знайти спосіб виживання в такій ситуації. скільки ми бачимо фільмів або читаємо книг, коли герої стикаються з чимось містичним і фантастичним і губляться, в паніку, божеволіють. аліса просто прийняла казковий світ як реальний і відмінно в ньому влаштувалася. звичайно, на саме справі невелика ймовірність зустріти чеширского кота або провалитися в кролячу нору, але гнучкість психіки може вижити і в нашому реальному світі, не здатися перед виникаючими труднощами, а всюди знайти щось позитивне.
"аліса в країні чудес" вчить тому, що в світі немає нічого неможливого, а для дитини це дуже важливо, дозволяє зберегти віру в себе і в свої сили.
казка ця дуже добра, в ній немає жодного лиходія, і це також дуже добре. всі ми за своїм бачимо світ і якщо для нас він складається з одних злодіїв і грубіянів, то так воно і виявиться в підсумку, як не дивно. якщо ж ми помічаємо тільки хороше і красиве, то так воно і буде насправді. у справедливості цього я завжди переконувалася.
моя думка є беззаперечною й тому, що люди, які не правильно оцінюють власні можливості зіткаються з незворотньою правдою життя та просто не можуть дати їй відсіч у силу непереборної самовпевненості. у результаті це призводить до внутрішньо-психологічних руйнувань, але гірше, коли такі люди наділені владою, тоді наслідки необачності знаходять відлуння на долях цілих народів. історія пам'ятає багато таких особистостей. серед них і піночет, і династія кім у північній кореї, сталін та навіть колишній президент утікач янукович. попри це, я б хотів зупинитися на китайському політичному лідері мао цзедуну. за роки свого правління він створив справжній "культ особистості", залишивши і після смерті своє ім'я в історії національних героїв кнр. така радикальність у власних вчинках та надто впевнена поведінка у свій час призвела до "культурної революції" у 1966-1976рр, яка спричинила жорстку боротьбу з ревізіоністами та масові зачищення в колах високих чиновників. така політика слугувала приводом до знищення значної частини культурної спадщини китаю, економічного та інського хаосу. кількість жертв у цей період приблизно оцінюється в 40-70млн. з чого можна зробити висновок, що самовпевненість у своїх вчинках іноді буває фатальною.
отже, підсумовуючи можна зазначити, що вміння чесно оцінювати себе - пріорітетниий чинник для тих, хто звик покладатися на власні сили. лише, зваживши на усі обставини, можна бути впевненим у беззаперечності результату. інакше ви ризикуєте стати заручником амбіцій та послизнутися на фальшивих переконаннях.
"аліса в країні чудес" дуже цікава казка, і якщо в ній не видно моралі, то тільки на перший погляд. насправді ця казка може навчити дитину, та й дорослого, дуже багато чому.
перш за все, ця казка вчити ніколи не втрачати самовладання і зіткнувшись з незрозумілим і може бути навіть неможливим не губитися, а прийняти нові реалії такими як є і знайти спосіб виживання в такій ситуації. скільки ми бачимо фільмів або читаємо книг, коли герої стикаються з чимось містичним і фантастичним і губляться, в паніку, божеволіють. аліса просто прийняла казковий світ як реальний і відмінно в ньому влаштувалася. звичайно, на саме справі невелика ймовірність зустріти чеширского кота або провалитися в кролячу нору, але гнучкість психіки може вижити і в нашому реальному світі, не здатися перед виникаючими труднощами, а всюди знайти щось позитивне.
"аліса в країні чудес" вчить тому, що в світі немає нічого неможливого, а для дитини це дуже важливо, дозволяє зберегти віру в себе і в свої сили.
казка ця дуже добра, в ній немає жодного лиходія, і це також дуже добре. всі ми за своїм бачимо світ і якщо для нас він складається з одних злодіїв і грубіянів, то так воно і виявиться в підсумку, як не дивно. якщо ж ми помічаємо тільки хороше і красиве, то так воно і буде насправді. у справедливості цього я завжди переконувалася.