Відновити складні синтаксичні конструкції, розташувавши частини їх у відповідній вослідовності. Розставити потрібні розділові знаки. Накресліть схеми складних речень.
Вкажіть засоби зв'язку між кожною частиною складного речення.
1. Коли народилася ця по-дитячому наївна істота. Ви тільки уявіть собі. Художниці було майже
імдесят років.
2. Щоб сад навколо палацу перетворився на парк. Григорій Тарнавський був закоханий у
качанівку. Він подбав.
3. Дисципліна вимагає засвоєння й виконання правил культури поведінки. Існує така
аємозалежність. А в культурі поведінки знаходять свій вияв конкретні вимоги дисципліни.
4. Розгорніть будь-яку художню книжку. Як неохоче фразеологічні синоніми спілкуються з
-зитивними героями, але звиваються коло негативних. І ви побачите.
5. На Івана Купала дівчата ворожать на воді, пускаючи вінки іноді зі свічкою. Вогонь дуже
сто виступає в поєднанні з водою. Щоб дізнатися про свою подальшу долю.
6. А господар виймає книжку. По вечері гості примощуються. І починається лeктура. Де кому
гідніше.

Ниже

Объяснение:

Як ви думаєте, яке було раніше село? Як сучасне? Думаю, ні... Зараз ми це й вирішимо

Як різні поети та музиканти змальовують село, то його можна добре відрізнити від сучасного села. Наприклад: у на села більш шумні, тоді - тихі, спокійні. Села тоді були більше розвинуті у землеробстві та скотарстві, а у нас - у подоружуванні та у рбибальстві, як зазвичай. У ті часи дуже також розвинута була кераміка.

А яка природа була в ті часи? Це можна вияснити за до вірша Т.Шевченка "Княжна" (уривок): "...цвітуть сади, біліють хати, а на горі стоять палати, неначе диво, а кругом широколистої тополі, а там і ліс, і ліс і поле...". Ми зрозуміло що краса того села була неперевершана.

Якщо подивитися по научному то давні села були не розвинуті, але якщо по літератрному взглянути на це, то село - красиве та розвинуте, чудове місто...

Також вражають і водойми тих сел. Там є риба, але люди більш були прихилені до землеробства.

Отже, ми вирішили що сучасне село та село за часів Шевченка дуже відрізняються. Гарного дня!

* * *

Якщо хочеш, можеш щось добавити, щось відняти))

Удачі

Кожен із нас, де б не знаходився, може робити людям добро. До ншій людині перейти в небезпечному місці дорогу, пропустити в черзі жінку з дитиною чи інваліда, подати руку до в скрутну хвилину, розділити чиєсь горе — не можна перелічити всіх випадків, коли одна людина може і повинна до ншій. Головне — не пройти мимо, не відвернутись, не відводити очей вбік, коли поруч із тобою в транспорті людина похилого віку або хтось потребує твоєї до

Кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.

Доброта... На жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. Та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. І даремно. Сьогодні ми є свідками того, як більшість "упакованих", "крутих" хизуються своєю перевагою над "лохами", за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне до хто "не вміє жити", "не вміє гроші робити", переступаючи через все і всіх.

У таких багатий одяг, але порожня душа.

Ось він чи вона:

Має гарний одяг, вроду,

В дискотеці ночі й дні.

Вихилятись маєш моду

Хто ти? Звідки? Хто мені?

Що тобі наш рідний край?

Що тобі зрубати гай,

Отруїти чисті води,

Заплювати предків роди?

Пишучи цей твір, згадала про випадок, який стався зі мною на дачі. Як зараз бачу: летить іномарка і просто в посадку, де росли молоді деревця. Все поламали, попсували. Серед деревець була і маленька ялиночка, беззахисна і понівечена. Підійшла я до неї і охнула; "Як вони тебе!" Зняла з верхівки велику гілку, вийняла сучок, що колов ялиночку, відвела вбік дві гілки, що затиснули її. Сказала: "Живи!"

Через тиждень знову прийшла подивитись на врятоване деревце. Дивлюсь: стоїть ялинка в зеленому вбранні, вільно розкинула гілочки. І така весела, щаслива, що й мені захотілось посміхнутись.

Що не кажіть, а добрі справи прикрашають життя людини!