Відокремлене означення є в реченні
А Biрю завжди в широчінь океанну серця вразливого, серця людського
(Л. Забашта).
Б На чужу роботу дивлячись, ситим не будеш (Нар. творчість).
в Гриць на повні груди вдихнув повітря, сповнене евкаліптових пахощів
(Л. Воронина).
Г Нiхто з дітей не осмілився зайти до хати, зостались на вулиці (€. Гуцало).

2. У реченнi :
(1) Покрилася (2) земля (3) надвечір (4) білим снігом»
означення «скута морозом» НЕ БУДЕ відокремленим, якщо його розмістити на місці
цифри
A 1
Б 2
в 3
Г 4

3.Означення треба відокремити в реченні:
А За вікнами княжого терема бився холодними крилльми й ніс тривогу
лютневий вечір (М. Слабошпицький). б от a кина
Б Невисокий, побілений вапном мур огороджу подвір'я (О. Гончар).
В На прикритих снігом ланах де-не-де бовваніе почорнілий бур'ян (Панас Мирний).
Г зійшли огірки, розрослися зелені та рясні, вкрили землю рясним килимом (В. Су-
хомлинський).
​

Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.

все, що є на землі, створено природою. коли йдеться мова про гармонію між людиною та природою, постає питання про їхній взаємозв'язок та відданість один одному. природа може прожити без людини, а от людина без природи - ні. і лише від людини залежить, якою буде природа навколо нього. людина завжди брала від природи те, що потрібно їй для існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо.в поєднанні з природою, далеко від шуму міста та машин людина може відчути те духовне наповнення, яке буває лише на природі.   без технічного прогрессу неможливе наше життя. але без природи неможливо розвиватися духовно. у наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи.   світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв'язку з навколишнім середовищем. ця гармонія являє собою велику духовну цінність, тому її треба берегти.