Відокремленою обставиною ускладнено речення:
А) Кілька разів водив на половців війська Володимир Мономах і щоразу перемагав ворога, відбиваючи в нього бажання нападати на Русь.
Б)І коли 1113 року помер Св'ятослав Київський, стали кияни Володимира до себе Великим князем.
В)Але він чемно подякував за честь і відповів, що й далі сидітиме в Переяславі.
Г) Доведений до відчаю здирництвом урядників, повсталий люд знову послав гінців до Володимира Мономаха.
Д) Поїхав тоді князь у «матір городів руських» , знизив податки, а ще став збирати військо, щоб остаточно покінчити з половцями.
Але є такий пам'ятник, до якого неодмінно повезуть екскурсоводи гостей міста. Це "наймолодший" пам'ятник у Харкові, але дуже важливий для міста. Це пам'ятник засновникам Харкова. Його автор — знаменитий московський скульптор Зураб Церетелі. Відлитий пам'ятник в російському Санкт-Петербурзі на заводі "Монументскульптура". Цей пам'ятник було відкрито з нагоди 350-річчя міста у серпні 2004 року. Гроші для створіння цього шедевра дали меценати.
На чотиригранному постаменті, який облицювали світло-коричневим мармуром, на коні сидить величний вершник.
Постамент ніби підносить вершника над містом, адже висота споруди дорівнює триповерховому будинку. Вершник на коні панує серед будинків, що оточують пам'ятник. Треба сказати, що він розмістився на початку одного з центральних проспектів міста, поруч з величними спорудами: Харківським національним університетом ім. Каразіна; праворуч — від одного з див України — Держпрому, ліворуч — від величної споруди Медичного університету. Складається враження, що вершник мчить ще до одного місця, вартого уваги, — площі Свободи, яка є однією з найбільших в Європі.
Церетелі зобразив героя в ту мить, коли той ледве стримує коня. Права нога тварини піднята, навіть відчуваєш гарячий подих коня. Здається, що ось-ось він заірже. Вершник пильно вдивляється вдалечінь. Ця миттєва зупинка потрібна йому, щоб обміркувати план подальших дій. Триста п'ятдесят років тому у місцевих поселенців було чимало ворогів, і батьківщину треба було захищати зі зброєю в руках. Ось і у вершника в піднятій правій руці — спис, за лівим плечем — сагайдак зі стрілами, а на боці, як і водиться, — шабля. З усього видно, що це досвідчений воїн, сильний, розумний, справжній ватажок козаків. Коли дивишся на його одяг, мимоволі згадуєш героїв повісті М. Гоголя, славнозвісних козаків з "Тараса Бульби". Така людина не пошкодує віддати життя за свободу і незалежність рідної землі, не пробачить зради, жорстоко покарає ворога.
Площа навколо пам'ятника устелена сіро-рожевою плиткою, в яку по периметру вмонтовані прилади освітлювання.
Трьома мармуровими сходами можна піднятися до підніжжя постаменту, щоб віддати данину поваги засновникам Харкова.
Пам'ятник і ліворуч, і праворуч обтікають сучасні автомагістралі. Це теж немаловажно. Кожен, хто проїздить повз пам'ятника, має змогу роздивитися роботу Зураба Церетелі. Немаловажно й те, що пам'ятник відлито в місті на Неві. Адже Санкт-Петербург та Харків — міста-побратими.
Не можна не відзначити і такий факт. У постаменті зберігається капсула з Посланням до нащадків. На мармуровій таблиці, що кріпиться до мармурової колони, читаємо: "Просимо зачитати послання в день святкування 500-річчя Харкова".
Ось і прийшла весна. Сонце починає з'являтися на небі все частіше, небо робиться яскравішим, густо-синім, щосили тане сніг і біжать струмки. Земля ще холодна, дуже сира і гола, а через залишки снігу пробиваються найперші квіти, які так і називають: проліски.
Весна прийшла! У лісі починається пожвавлення: прокидаються від зимової сплячки звірі, повертаються після зимівлі птахів. Всі зайняті паруванням і облаштуванням затишних гнізд і норок, всі готуються до виведення потомства, для цього потрібні надійні будинки.