Відредагувати речення 1. Згадуючи школу, перед нашими очима постає наш дружній клас, бібліотека та оформлений по останньому слову техніки спортзал. 2. Учасники олімпіади встигли на регістрацію, яку розпочали в 9 годин ранку. 3. Не дивлячись на спеку на протязі дня вони зберігали трудо ість. 4. Наслідки змагання їм обявили через три неділі. 5. Без хороших знаннів дуже важко знайти своє місто в житті.
Вони, замислені й похнюплені, сиділи у темряві. Дні, ясні та погожі, чергувалися з темними холодними ночами. Лице, освітлене сонцем, здавалось, випромінювало щастя. Вони дивилися на оголений і поцвяхований золотими крапками шмат обрію. Музика, бадьора, чарівна, полинула через шкільне подвір′я. Гроза розправляла гармати, чорнява, легка, нежорстока. Яскрава мелодія, радісна, сяюча, звучить і летить далі. Провідник, невисокий, спритний, щиро усміхався. По шляху йшов старий дід, одягнений у білу полотняну одежу.
Объяснение:
Щороку з нетерпінням чекаю літа. Не тільки тому, що наступають довгі канікули. Літо - це час подорожей і пригод. Шанс побачити і дізнатися багато нового. Вдосталь поспілкуватися і пограти з друзями. Отримати яскраві, незабутніх вражень, спогади про яких будуть радувати цілий рік. Це літо піднесло несподіваний сюрприз. Разом з батьками я поїхала на узбережжі Чорного моря.
Ми зупинилися в маленькому курортному селищі. Дуже хотілося скоріше викупатися. Зібравши все необхідне, ми вирушили на пляж. Сонце світило яскраво, в повітрі витав запах йоду і аромат троянд, які цвіли всюди. Настрій був хорошим.
Море виявилося близько, через 7 хвилин перед нами постала безмежна синя гладь. Трохи помилувавшись, ми спустилися на невеликий піщаний пляж. Пісок тут був світлим і дрібним, по ньому було приємно ступати босими ногами. Залишивши речі на березі, ми пішли купатися. Море було ласкавим, а вода в ньому теплою. Ми довго плавали, пірнали. З води виходити зовсім не хотілося.
На пляж ми ходили майже кожен день. Іноді їздили на екскурсії, встигли побувати в аквапарку і дельфінарії. А вечорами, коли наступала прохолода, гуляли по набережній. Я любила гати як заходить сонце за горизонт, залишаючи золоту доріжку на водній гладі.
Одного разу подув сильний вітер. Море стало неспокійним, почався шторм. Пісок, який був на дні, піднявся, змішався з водою, і вона стала тютюнової кольору. Хвилі з силою вдарялися об берег і солоні бризки розліталися всюди. До вечора вітер стих. Море заспокоїлося.
Вранці на піску ми виявили багато раковин. Частина з них була розбита, але мені вдалося знайти цілу. Я доклала її до вуха і почула шум моря.
Час відпочинку пролетів швидко. Прийшов час їхати. Кажуть, коли їдеш, потрібно кинути монетку в море, щоб знову повернутися до нього. Я так і вчинила. Смутку не було, попереду була зустріч з друзями, за якими скучила і місяць літнього відпочинку.
Залишок канікул я провела з друзями. Ми багато грали, каталися на велосипедах, ходили в кінотеатр. Вечорами збиралися на лавці у дворі, і я розповідала їм про свою поїздку на море. Так закінчилися кращі канікули в моєму житті.