Говорят, что лицо - зеркало души человека. И это, в самом деле, так. Я убеждаюсь в этом, когда смотрю на своего товарища. Его радушное открытое лицо всегда излучает какую-то доброжелательность. На вид он обычный мальчик. Лицо продолговатое, худое, загорелое на солнце. Высокий лоб, сверху к которому легенько прилегает зачесанный набок коротко подстриженный густой черный волос. Нос прямой. Широкие черные брови разлетаются на переносице, будто в полете птичьи крылья. Из-под них смотрят большие круглые, как туманное небо, глаза. Взгляд их умный, добродушный, прямой и откровенный, как у каждого честного человека. И хватит какой-то даже наименьшей несправедливости, как взгляд резко меняется. Глаза становятся гневными и пронзительными. Товарищ мой среднего роста, широкий в плечах, сильный, ловкий, выносливый, так как постоянно занимается спортом.
Її розповідь була гарна й сумна водночас.Оленка розповіла, що дідусь Василь втратив свою руку , коли рятував свого молодшого братика від пожежі. Кілька десятків років тому, будинок , де жив дідусь, спалахнув, внаслідок короткого замикання. В цей час там був малий Максим, що грався іграшками.А Василь Іванович вийшов за хлібом до магазину, а коли прийшов , то побачив велике скупчення людей і густу завісу сірого диму перед його будинком. І він, згадавши , що вдома залишився брат, кинувся рятувати Максима, проте отримав безліч опіків,а ліву руку довелося ампутувати.Певно, нелегко йому довелося.Зате , Василь Іванович й Максим Іванович залишилися вірними друзями й до сьогодні.А дідусь саме чекає на приїзд брата.Цю історію він сам їй розповів, коли дівчинка допомагала йому по господарству. А я от сиджу зараз, і мене огортає водночас відчуття суму й гордості за те, що не врятували дудісеву руку і за те, що ще є на світі хоробрі , самовіддані люди , які не бояться ризикнути власним життям заради життя іншого. Примітка.В кінці не дуже гарно вийшло . Можна було б написати про Велику Вітчизняну, проте, я вважаю, що це занадто банально.
А я от сиджу зараз, і мене огортає водночас відчуття суму й гордості за те, що не врятували дудісеву руку і за те, що ще є на світі хоробрі , самовіддані люди , які не бояться ризикнути власним життям заради життя іншого.
Примітка.В кінці не дуже гарно вийшло . Можна було б написати про Велику Вітчизняну, проте, я вважаю, що це занадто банально.