Відредагувати словосполучення. 1. Прививати повагу-
2. Признатися в коханні-
3. Прийняти до уваги-
4. Прийти в голову-
5. Лопнуло терпіння-
6. У кінці кінців-
Скласти 3 складнопідрядні речення з ними, визначити їх тип( означальне, з'ясувальне, обставинне).
Моя кімната дуже світла і велика. Праворуч стоїть диван. Поряд з диваном є жовта тумбочка. Ви можете бачити вазу з квітами на моєму туалетному столику. З лівого боку від комода є вікно. А поруч з вікном мій стіл, де я роблю домашнє завдання. Звичайно, у мене є комп'ютерний стіл з моїм новим ноутбуком, який підключений до Інтернету. Уздовж довгої стіни моєї кімнати є книжкова шафа з безліччю полиць для книг і компакт-дисків. Є кілька плакатів з моїми улюбленими поп-виконавцями на стінах. А в середині кімнати є барвистий килим. Я люблю мою кімнату!
Коли я був маленьким, то завжди мріяв скоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми.
Зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за пора життя – дитинство. Це світлий безтурботний час, коли щохвилини відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди готові до Мати вчить читати по книжках з великими картинками, тато намагається пояснити, що й як працює. Дідусь із бабусею завжди раді нашим візитам. Вони ще молоді й енергійні. Бабуся готує смакоту як на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я один. Дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним.
Перший домашній улюбленець – кіт Мурзик. Перші друзі – сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні, дехто легко може образити.
Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. Я знаю декілька підлітків з нещасливих сімей, так їм і досі важко спілкуватися з іншими та досягати успіхів у навчанні.
Я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне – їхню турботу та увагу. Я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.