Відредагуйте речення, запишіть'їх (деякі слова можна пропус- тити або замінити іншими). 1. Прокинувшись уранці, мене здивував сніг. 2. Закутав- шись ушарф, мені стало не холодно. 3. Идучи парком, приверта- ють увагу засніжені ялинки. 4. Побачивши таку красу, моє серце сповнилося радістю.

ДієприкметникДієприкметником називається відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією і поєднує ознаки дієслова і прикметника. Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета, але не постійну (як прикметник), а змінювану в часі (як дієслово).За своєю морфологічною будовою і синтаксичними функціями дієприкметник наближається до прикметника. Дієприкметник, як і прикметник, має форми відмінка, числа та роду і узгоджується з відповідними формами означуваних іменників: написаний твір, прочитана книга, надруковане оповідання.Водночас дієприкметник має й основні категорії дієслова - стан, вид і час. Кожний дієприкметник належить до того ж виду, до якого належить дієслово, від якого утворено дієприкметник: сказане слово (сказати), зачинені двері (зачинити). Дієприкметники мають теперішній і минулий час.Від дієслів недоконаного виду утворюються дієприкметники теперішнього і минулого часу, а від дієслів доконаного виду - тільки дієприкметники минулого часу: Здорове палюче сонце зупинилось над містом. Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами. ДієприслівникДієприслівником називається незмінна дієслівна форма, що означає додаткову дію, яка пояснює основну дію, виражену в реченні.Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. Подібно до дієслів, дієприслівник має категорію виду перехідність/неперехідність. Подібно до прислівника, дієприслівник є незмінним словом, виражає ознаку дії чи стану.Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду.Дієприслівники недоконаного виду означають таку додаткову дію, яка вказує на одночасність основної і додаткової дії. Залежно від значення дієслова, що виражає основну дію, дієприслівники недоконаного виду можуть бути теперішнього, минулого і майбутнього часу.Теперішній час: Встає сам уночі, іде в степ, а йдучи співа, сумно співає. Минулий час: Прислухаючись і оглядаючись, друзі перелізли через глибокий рів до саду. Майбутній час: Візьмемось за справу не гаючись.Дієприслівники доконаного виду означають таку додаткову дію, яка відбувається раніше від основної дії, вираженої особовою формою дієслова. Вони вживаються в значенні минулого і майбутнього часу. Минулий час: Козаков однією рукою піднявши автомат в небо, дав три постріли. Майбутній час: Приїхавши на село, ми відремонтуємо школу.Зрідка дієприслівники означають і таку додаткову дію, яка відбувається одночасно з основною: Уважно слухали селяни, занімівши в різних позах.Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи): пишуть - пишучи, читають - читаючи, ставляться - ставлячись.Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за до суфіксів -ши (від основ на приголосний), -вши (від основ на голосний): принести - принісши, засміятись - засміявшись.У кінці дієприслівників завжди пишеться и: зібравши, скликаючи, вірячи.Зверніть увагу! Дієприслівники слід відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників, які мають закінчення -і. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи?: літаючи, сяючи, блукаючи, а дієприкметники відповідають на питання які?: літаючі, сяючі, блукаючі.У реченні дієприслівник виступає в ролі обставин. Дієприслівник означає допоміжну ознаку дії, яка пояснює дію, виражену в реченні дієсловом-присудком: Пішов козак сумуючи, нікого не кинув.Додаткова дія, означувана дієприслівником, завжди відноситься до того ж іменника-підмета, до якого стосується й основна дія, виражена присудком: Верби дрімали, заглядаючи в воду, ніби в зеркало.У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо в складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись. В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі. Неправильно: Ідучи на змагання, всім хочеться перемагати. Вивчаючи математику, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Коли всі їдуть на змагання, їм хочеться перемагати. Коли ми вивчали математику, у нас не було ніяких проблем.

Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут