ДВОСКЛАДНІ: 2. Чорна ніч інкрустована ніжністю. 3. У майбутнього слух абсолютний. . Наді мною свинцеві води. 11. Яка важка у вічності хода!
односкладні називні: Затінок, сутінок, день золотий. 5. Червоний гребінь горизонту...8. Степи, степи, стерня та роси.
односкладні означено-особові: 1. Відмикаю світанок скрипковим ключем.6. Затули свої очі долонями сліз.Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу. Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?
односкладні неозначено-особові: На шиї пришельцям вдягли запахущі вінки. 14. Уже нема квітучої долини. 1На щастя чужинцям дали амулети в дорогу.
односкладні безособові: 9. Вже немає ні хвилі, ні хмар... 10. Мені холодно тут. 14. Уже нема квітучої долини. 16. А мені ж, може, просто хочеться щастя, тугого й солодкого, як шоколад.
У лісовій школі почався урок української мови. Вчителька Мудра сова. Сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. Вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. Зайчик вигадав історію. В історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. В лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. Фантазія у нашого зайчика ого-го подумала Сова. Лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. Урок не вдався. Почалась перерва вчителька Сова вирішила злітати до ведмедика додому. Вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на ґанку. Тим часом у школі: Лисичко, лисичень, не плач!-говорив зайчик. Я це все вигадав! Хто зна, де наш мішка дівся. Напевно думає, що вже зима! -Ой, точно! Сова з ведмедиком прийшли до школи. Лисичка: Ведмедику, дурненьки Ведмежатко, де ти був?! Та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. На цьому пригоди улісовій школі тільки почались...
односкладні називні: Затінок, сутінок, день золотий. 5. Червоний гребінь горизонту...8. Степи, степи, стерня та роси.
односкладні означено-особові: 1. Відмикаю світанок скрипковим ключем.6. Затули свої очі долонями сліз.Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу. Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?
односкладні неозначено-особові: На шиї пришельцям вдягли запахущі вінки. 14. Уже нема квітучої долини. 1На щастя чужинцям дали амулети в дорогу.
односкладні безособові: 9. Вже немає ні хвилі, ні хмар... 10. Мені холодно тут. 14. Уже нема квітучої долини. 16. А мені ж, може, просто хочеться щастя, тугого й солодкого, як шоколад.
У лісовій школі почався урок української мови. Вчителька Мудра сова. Сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. Вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. Зайчик вигадав історію. В історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. В лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. Фантазія у нашого зайчика ого-го подумала Сова. Лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. Урок не вдався. Почалась перерва вчителька Сова вирішила злітати до ведмедика додому. Вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на
ґанку. Тим часом у школі: Лисичко, лисичень, не плач!-говорив зайчик. Я це все вигадав! Хто зна, де наш мішка дівся. Напевно думає, що вже зима! -Ой, точно! Сова з ведмедиком прийшли до школи. Лисичка: Ведмедику, дурненьки Ведмежатко, де ти був?! Та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. На цьому пригоди улісовій школі тільки почались...