Відредагуйте Заснув юнак і скоро бачить сон. Сниться йому чарівний ранок а сам
він іде лісовою сте(ж,ш)кою ле(г,х)кий і в(е,и)селий як цей
в(е,и)сняний день. Дерева тільки(но) почали вкриватись ніжним
листом і крони їх здаються прозоро(зеленими) хмаринками. Обабіч
сте(ж,ш)ки м(е,и)рехтить самоцвітами вмита росою трава. З неї тут і
там показали свої сині очка проліски похитали білими дзвіночками
конвалії. Усміхнулись фіалки. Юнак зірвав кілька стебел конвалії
вдихнув аромат в(е,и)сни вкраплений у квіточки і кинув на землю.
Висмикнув жмуток фіалок і прич(е,и)пив до капелюха де вони відразу
зів..яли. Хлопець мав ліщиновий прутик у руці і знічев..я стинав ними
вершечки придорожніх рослин що (не)давно вийшли (з)під землі і
тяглися до сонця. Замахнувся було на ромашку що надто скоро
вибуяла і виділялась (з)поміж інших квітів.
Коли чує голос
Спинися що робиш? Ромашка також жива істота і жити хоче, як і ти…
Мабуть причудилось подумав юнак але вже (не)чіпав ромашки.
2. Здавалося(вставне слово, яке не підкреслюється, дієсл), вітер(підмет,ім) ущух(присудок, дієсл). Речення розповідне, неокличне, просте, непоширене, ускладнене вставним словом.
3. Усе(підмет, займ) : кущі( підмет, ім), небо( підмет, ім) було обтягнуте( було-дієслово, обтягнуте- дієприкметник, дієсл) зимовою(означення, прикм) пеленою( додаток, ім). Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене однорідними підметами.
4. Він(підмет, займ), схилившись над книгою(дієприслівниковий зворот або відокремлена обставина ; схилившись-дієприсл; над - прийм; книгою - ім), ретельно(обставина, присл) розв'язував(присудок, дієсл) задачі(додаток, ім). Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене дієприслівниковим зворотом(відокремленою обставиною).
Весь день Даша не отходила от Ивана Ильича, была смирная и задумчивая. (Толстой А. )
Вторую половину лекции она была не так внимательна к Ярославцеву и казалась разочарованной. (Арсенов Я. )
Дубах был глуховат и стыдился признаться в этом врачу. (Диковский С. )
Сложна, богата, миролюбива, талантлива славянская душа. (А. Н. Толстой)
А кругом — зеленый необъятный простор, дрожащие струи марева, полуденным зноем скованная древняя степь и на горизонте — недосягаем и сказочен — сизый грудастый курган (Шолохов, Тихий Дон) .
Был он коренаст, круглолиц, сонный, весь запачканный мукой (А. Н. Толстой, Хлеб) .
Луна где-то сзади, над городом, река под тенью его черна и бархатна, а вдали посветлела.. . (Горький, Пожар) .
В потемках все кошки серы и все марки семикопеечны.. . (Чехов "Письмо к Лейкину").